
Дослідницьке питання:
Я хочу зрозуміти, навіщо українські громади в діаспорі укладали власні кулінарні книжки і що ці книжки розповідають про самі громади.
Збірки рецептів, які видавали парафії, жіночі товариства, пластові курені й школи, рідко сприймають як серйозне джерело. Їх укладали аматорки, рецепти не перевіряли, оформлення часто скромне. Але саме це робить їх цінними. Такі книжки називають конкретних жінок, які поділилися рецептами, фіксують, якою мовою громада говорила в певний час, і майже завжди мають мету поза кухнею: зібрати кошти, відзначити ювілей, передати знання дітям. Маршрут простежує цей жанр від табору переміщених осіб 1947 року до сучасного Львова.
Логіка відбору
Розділ «Кулінарні книги інституцій, парафій та громад» налічує понад 50 видань. Для маршруту відібрано сім, кожне з яких показує окрему функцію громадської кулінарної книжки: виживання, посередництво, ювілей, передавання молоді, збереження пам’яті, збирання коштів, повернення формату в Україну. Перевагу надано виданням, про обставини створення яких відомо з передмов, посвят або розмов з укладачками. Святкові збірки, наприклад різдвяні й великодні, свідомо не включено, бо вони мають окремий маршрут. Видання СУА представлені лише одним прикладом, оскільки колекція СУА заслуговує окремого розгляду.
Зупинки
1. Виживання. «Наші страви. Збірка приписів на страви й печиво», Пласт, Баварія, 1947. Книжку уклала Олена Савич на доручення Крайової Булави Пластунок у таборах ДіПі. Прочитайте передмову: укладачки подають рецепти так, ніби продуктів не бракує, і водночас пояснюють, як замінити яйця яєчним порошком, а молоко — сухим. Докладніше в статті «„Лягрова дійсність“: кухарська книжка, написана серед дефіциту ДіПі таборів».
2. Посередництво. «Ukrainian Cook Book: 76 Traditional Recipes for To-day’s Living», Філадельфія, 1951. Книжку видали Міжнародний інститут Філадельфії та Союз Українок Америки на основі рецептів Наталі Костецької. Це одна з перших англомовних збірок, адресована не українцям, а американським сусідам. Зверніть увагу на назву: «традиційні» рецепти «для сучасного життя», тобто адаптація задекларована вже на обкладинці.
3. Ювілей. «Pioneer Cookbook», Бруно, Саскачеван, 1967, та «Pioneer & Modern Recipes», Веґревіль, Альберта, 1967. Обидві книжки вийшли до сторіччя Канади. Перша відкривається фотографією Івана Пилипіва, одного з двох перших українських переселенців 1891 року. Друга поєднує пасочку, голубці й ковбасу з запіканками та Jell-O, і майже кожен рецепт підписано іменем конкретної жінки. Тут громада вписує себе в історію країни через образ «піонерів».
4. Передавання молоді. «Молода господиня. Переписи печива і страв», 14 курінь старших пластунок «Спартанки», Чикаґо, 1971. У передмові курінна Ірина Гуміняк пояснює мету: перенести рецепти з родинних зошитів бабусь у «тутешні виміри» і спростити приготування. Про те, як створювалася книжка, вона розповіла в розмові, опублікованій на сайті: «Як „Спартанки“ в Чикаґо книжку видавали».
5. Пам’ять. «Ukrainian Favourites», відділ Організації Українок Канади в Сент-Кетрінс, 1981. Книжка присвячена українським піонерам громади. Передмова називає редакційний комітет поіменно. Порівняйте зміст з канадськими ювілейними збірками 1967 року: що змінилося за п’ятнадцять років. Аналіз книжки — у статті «Що готували українки Сент-Кетрінс у 1981 році».
6. Кошти. «Favourite Recipes: School of Ukrainian Studies Cookbook», Школа українознавства, Йонкерс, 2010. Ініціаторка книжки Трейсі Еванс Куземчак прямо називає джерело ідеї: церковні кулінарні книжки її бабусі. Мета подвійна: зібрати кошти на школу і зберегти родинні рецепти. Зверніть увагу на принцип відповідальності: рецепти не перевіряли, але кожен підписано іменем того, хто його дав.
7. Повернення. «Таємниці куховарення», курінь УСП ч. 6 «Буриверхи», Львів, 2002. Цю зупинку свідомо поставлено останньою, поза хронологією. Пластовий формат громадської кулінарної книжки, що виник у діаспорі, повертається до України. Книжку видано до десятиліття куреня та сторіччя Пласту, а у 2014 році її надсилали як подяку учасникам збору коштів на Фонд підтримки пластунів-військовиків. Порівняйте її з першою зупинкою: та сама організація, таборова кухня, але зовсім інший час.
Як працювати далі
Використовуйте фільтри «Країна», «Місто» і «Мова видання», щоб зібрати книжки однієї громади або простежити, коли громади переходили з української на англійську. Порівнюйте передмови і посвяти: саме там укладачки формулюють, навіщо робили книжку. Списки укладачок можна зіставляти між книжками одного міста, щоб побачити жіночі мережі громади.
Обмеження
Майже всі видання розділу походять зі США і Канади. Громади Європи, Австралії та Південної Америки не представлені. Збірки фіксують, що жінки вважали вартим публікації, а не повсякденне харчування громади. Для частини книжок не вказано року видання, тож хронологію можна відтворити лише приблизно.
Пов’язане
- маршрут «Святвечір: як традицію записували, продавали й опитували» — про святкові громадські видання;
- колекція СУА.
