
Дослідницьке питання:
Я хочу зрозуміти, як і чому в Галичині робили вино без винограду і що ці порадники розповідають про своїх авторів і читачів.
Винограду в Галичині майже не було, але вино робили: з яблук, порічок, аґрусу, бузини, терну і навіть з жита. Між 1925 і 1939 роками у Львові та Кракові вийшла низка порадників з домашнього виноробства. На перший погляд вони схожі один на одного: ті самі плоди, ті самі бочівки, ті самі поради щодо цукру. Але за кожним стоїть інший автор з іншою метою: учений-пасічник, виробник дріжджів, сільський учитель, редакція газети, укладач технічного довідника. Маршрут проходить цими виданнями в хронологічному порядку і показує, як одна практика обростала наукою, ринком і національною програмою.
Логіка відбору
До маршруту включено всі видання внутрішньої колекції «Виноробство». Це п’ять україномовних брошур і одна польськомовна книжка, видана у Львові. Польськомовне видання стоїть першим, бо показує старшу, академічну традицію, з якою україномовні порадники співіснували. Зупинки впорядковано за роком видання. Кулінарні книжки, де рецепти наливок і вин трапляються серед інших страв, до маршруту свідомо не включено: тут ідеться про виноробство як окрему галузь знання.
Зупинки
1. Учена традиція. Теофіл Цесельський, «Miodosytnictwo. Sztuka przerabiania miodu i owoców na napoje», Львів, 1925, польською. Автор був професором Львівського університету, ботаніком і популяризатором бджільництва. Книжка вперше вийшла 1879 року, а це п’яте, посмертне видання. Зверніть увагу, що мед тут стоїть поруч із фруктами: питний мед є старшим шаром тієї самої практики. Видання перебуває в суспільному надбанні, тож його можна вільно використовувати.
2. Порадник від виробника дріжджів. Л. Спісс, «Виріб вин домашнім способом», Львів, 1927. Це переклад брошури краківського виробника винних дріжджів, зроблений Григорієм Гануляком. Подивіться на рекламу на звороті обкладинки: брошура продає дріжджі «Vinum» і приладдя, а рецепти служать її інструментом.
3. Масовий наклад. Роберт Прадель, «Вино домашнього виробу», Краків, 1928. Український наклад надруковано в Коломиї, а польська версія вийшла накладами в десятки тисяч примірників. Тут сформульовано ідею, на якій тримається весь корпус: завдяки «шляхетним» дріжджам з яблук можна отримати «Токай» чи «Малягу». Зверніть увагу на таблицю дріжджів і доз цукру, бо вона ще з’явиться на останній зупинці.
4. Вино як національна справа. Іван Филипчак, «Виріб вин овочевих», Львів, «Русалка», 1931. Підручник для селян від сільського вчителя. Тут немає ні купованих дріжджів, ні приладів: Филипчак радить дике бродіння і подушечку з піском замість ферментаційної рурки. Прочитайте останні сторінки. Автор закликає робити вино на продаж і за виручені гроші викуповувати землю. Видавець той самий Гануляк, що переклав Спісса, і цей зв’язок вартий уваги.
5. Для господині. Стефанія Мартинюк, «Виріб овочевих вин і соків», Львів, близько 1938. Брошура вийшла в бібліотечці газети «Народна Справа». Порівняйте адресата з Филипчаком: тут ідеться про домашні запаси і господарство, а не про селянський заробіток. Зверніть увагу на дані про податок. Вони показують, скільки вина можна було робити легально.
6. Технічний довідник. Лев Пилявський, «Виріб овочевих вин», Львів, «Чорноморе», 1939. Найповніший порадник корпусу. Знайдіть у ньому таблицю дріжджів, подану «за Р. Прадлем»: львівський підручник 1939 року спирається на краківську комерційну брошуру 1928 року. Тут же найчіткіше сформульовано протиставлення домашнього вина «сивусі».
Як працювати далі
Відкрийте брошури Праделя і Пилявського поруч і порівняйте таблиці: що змінилося за одинадцять років. Шукайте в повнотекстовому пошуку назви дріжджів («Токай», «Маляга», «Мадера») і плодів («бузина», «терен», «шипшина»). Слова «вино» і «напій» трапляються також у загальних кулінарних виданнях, наприклад у брошурі «Здорова кухня», де є квас і вино з жита. Тематичний аналіз усіх брошур подано у статті «„Токай“ з яблук: галицькі порадники з домашнього виноробства, 1927–1939».
Обмеження
Усі матеріали маршруту походять з Галичини 1925–1939 років. Виноградарство Заліщиків, Закарпаття чи півдня України, а також виноробство в УРСР і діаспорі тут не представлені. Порадники описують, як радили робити вино, а не скільки його справді робили. Дані про податки відомі лише в переказі авторів брошур і потребують звірення з текстами законів.
Пов’язане
- маршрут «Їжа як товар» — про рекламу кооперативів і фірм у тих самих 1920–1930-х роках;
- колекція «Виноробство».
