На пожовклому аркуші зі згином посередині, плямами й надірваним кутом — два рецепти: «Вишні смажені» і «Мармоляда з вишень». Читаються вони як звичайна кухонна нотатка, доки текст не повертає до адресатки: «То є моя рецепта, знаю, що у Вас є ліпша». Далі — новина про вишні, «цілую сердечно і бажаю здоровля» і підпис.
Отже, це не окремий рецептурний запис, а остання сторінка листа. Решти немає. Уціліла саме та частина, яку можна було використати на кухні.
Лексика тексту — галицька домашня кухня в чистому вигляді. «Смажити» тут означає варити в цукрі, «дрильовані вишні» — вишні без кісточок. Далі «шклянка», «скількість», «ліпша», «здоровля», «рецепта» в жіночому роді, «мармоляда» поруч із «конфітурою».
Міри змішані. Цукор зважено в кілограмах і декаграмах («1 кг 25 дк»), а воду й вишні відміряно шклянками «по пасочок», тобто до смужки на ній. Така міра працює лише між людьми, які мають схожий посуд і довіряють одна одній.
Дати на аркуші немає. Декаграми й лексика вказують на галицьке середовище першої половини чи середини XX століття, але це лише припущення. Листочки цієї колекції, за словами власниці, походять, найімовірніше, з родини Гайдукевич-Миськів.
Другий рецепт це схема переробки без залишку. Дрильовані вишні мелють «на машинці» і відтискають сік. Відтиснену масу варять із цукром як мармоляду, а сік окремо доводять із цукром 15 хвилин. Авторка сама підсумовує: «Є отже і мармоляда винна (кваскувата) і сок».
Фраза «знаю, що у Вас є ліпша» — усталена формула скромності, яка супроводжує передачу рецепта. Вона знімає з дарунка тиск: адресатка може порівняти, взяти своє або нічого не міняти. Звертання на «Ви» вказує на шанобливу дистанцію, але хто кому писав ми не знаємо.
Лист із новинами прочитали і, найімовірніше, відклали; сторінку з рецептами перенесли на кухню, до зошита чи коробки з записами. Корисне пережило особисте. Тому, власне, частина жіночого листування доходить до нас саме у вигляді рецептів, відірваних від свого контексту.
Для дослідниці це і втрата, і підказка. Такі аркуші варто описувати не лише як рецептурне джерело, а як фрагмент кореспонденції: з авторкою, адресаткою, датою й місцем, наскільки їх вдасться встановити.
Додаток: робоча транскрипція
Правопис збережено наближено. [?] — непевне прочитання, […] — не прочитано.
Вишні смажені. На 1 кг цукру дві шклянки по пасочок води заварити сироп до нитки. На ту скількість 4 шклянки очищених дрильованих вишень варити шумуючи через 2–3 рази.
Мармоляда з вишень. Дрильовані вишні змолоти на машинці і витискати добре сок з них. На 1 кг витисненої мармоляди ¾ кг цукру і смажити шумуючи і збираючи ще сок. До полишеного соку даєся на 1 л. 1 кг 25 дк цукру і смажиться 15 хвилин. Є отже і мармоляда винна і сок.
Лист. То є моя рецепта, знаю, що у Вас є ліпша. Смажте отже конфітуру, мармоляду і сок, а на компот у нас ще дістанете вишень, тільки десь мені [?] заподіли Мусі, я пошукаю . Цілую сердечно і бажаю здоровля. [Підпис: «Стася»]
