Корпус, який ми аналізуємо, охоплює 24 видань 1822–1921 років. Майже всі вони львівські, кілька київських. Щоб простежити долю окремих текстів та імен, ми залучаємо ще кілька пізніших перевидань (1926, 1929), але до основного корпусу вони не входять.
Масштаб скромний: це вибірка з того, що вдалося знайти й оцифрувати, а не репрезентативний зріз. До того ж кулінарна книга в тогочасній Європі вважалася «жіночим» жанром, тому жіночих імен у корпусі закономірно більшість, і про емансипацію це саме по собі нічого не каже. Цікавіше інше: у яких межах жінки могли писати про їжу і де ці межі проходили.
Друкарня замість автора
Три найраніші видання корпусу вийшли в друкарні Піллерів у Львові:
- «Co dzisiay gotować…» Яна Юліана Щепанського (1822, накладом Юзефа Яна Піллера);
- анонімна «Książka kucharska powszechna…» (1827, «P. Piller»);
- переклад із німецької книги Софі Вільгельміни Шайблер (1835, накладом Франциска Піллера).
Об’єднує їх не автор, а друкарський дім. Єдине оригінальне підписане видання цього етапу належить чоловікові. Анонімна книга й переклад не мають конкретного голосу, до якого могла б звернутися читачка.
Жінки на обкладинці
Жіночі імена на обкладинках з’являються в другій половині століття. Найпомітніший приклад — Флорентина Нев’яровська й Ванда Малецька, які публікувалися під спільним криптонімом «Florentyna i Wanda». Від кінця 1860-х і щонайменше до середини 1900-х років вони випускали цілу лінійку книг:
- двотомну «Kucharka polska», «школу готування»;
- окрему книгу про святкову випічку;
- книгу про варення й соки;
- українську версію «Кухарка руска» для читачок-русинок.
«Kucharka polska» витримала щонайменше вісім видань, книга про святкову випічку — щонайменше сім. Це найбільший і найдовговічніший жіночий видавничий проєкт у корпусі. Ідеться не про одну вдалу книгу, а про бренд, що тримався десятиліттями на цьому авторському дуеті. Обидві мовні версії від першої до останньої сторінки написано від «ми». Поділу на головну авторку й помічницю там немає.
Ружа Макаревичова (1900) підписує свою «Praktyczna kuchnia» вже одноосібно. Юліушова Альбіновська видає серію практичних порадників (про неї нижче). Марія Охорович-Монатова з «Uniwersalna książka kucharska» (Львів, 1910; Львів — Варшава, 1913, 1926) стає однією з найвідоміших кулінарних авторок міжвоєнної Польщі.
Цей успіх варто назвати точно. Жінкам відкрили одну ділянку публічного письма: дім, їжу, побут. Патріархальна культура вважала цю сферу продовженням жіночої ролі, і вона не конкурувала з чоловічими наукою, правом чи політикою. Жінки заповнили її аж до загальнопольських бестселерів. Проте навіть найбільший тираж кухарської книги не робив авторку вченою, бо це були різні шкали престижу.
Львівська полиця не складалася лише з місцевих текстів. 1911 року львівський видавець Ян Фішер перевидав «365 obiadów za pięć złotych» Люцини Цвєрчакєвічової, варшавської авторки з російської частини поділеної Польщі. Вперше книгу видано 1860 року, і вона стала справжнім бестселером. Вона мала понад двадцять видань, і щоразу авторка їх виправляла й доповнювала. Львівське перевидання вийшло через десять років після смерті авторки (вона померла 26 лютого 1901 року). Отже, книга жила вже без неї, як готовий товар, який вигідно друкувати. Цвєрчакєвічова найкраще показує, наскільки прибутковою могла бути ця «дозволена» жінкам ділянка: за підрахунками, до 1883 року видання її книг принесли їй близько 84 тисяч рублів, а за такі гроші можна було купити три великі маєтки. Водночас її біографиня наголошує, що Цвєрчакєвічова обстоювала право жінок на освіту й фінансову незалежність. Тобто найуспішніша кулінарна авторка століття сама вимагала доступу до того, чого жанр не давав.
Реєстр науки
Науковий голос у корпусі один. Це доцент гігієни Львівського університету Казимир Панек із трактатом «Jarstwo a hygiena żywienia» (1906), де вегетаріанство розглянуто як питання гігієни харчування. На одному прикладі широких висновків не зробиш, але контраст промовистий. Панек пише мовою університетської науки, з титулом і дослідницьким апаратом. Авторки пишуть мовою перевіреного досвіду: це порада досвідченої господині, а не висновок ученої.
Причина інституційна. Львівський університет допустив жінок на філософський факультет лише 1897 року, на медичний — 1900-го. Більшість авторок корпусу сформувалася раніше і не мала доступу до титулів, які давали право говорити мовою науки. Писати й друкуватися жінкам ніхто не забороняв. Але їхній голос спрямовували в один жанр, невисокий за культурним статусом, а наукова експертиза лишалася чоловічою територією. Видимість авторок і обмеженість їхнього голосу — дві сторони одного механізму.
Тарнавська
1901 року Ромуальда Тарнавська видала «Kuchnia jarska stosowana w lecznicy Apolinarego Tarnawskiego w Kosowie» — страви з меню косівського санаторію свого чоловіка, Аполінарія Тарнавського. Перше видання вийшло під її іменем. Розширене видання «Kosowska kuchnia jarska» (Варшава, 1929) бібліографії записують уже під іменем Аполінарія. Одне з джерел формулює це так: «wraz z żoną wydał», тобто «видав разом із дружиною». Можливо, авторство справді перейшло до нього. А можливо, бібліографічний запис просто спростив ситуацію, і книга й далі спиралася на її рецепти. Без титульної сторінки видання 1929 року цього не встановити, тому випадок залишаємо відкритим.
Ощадність воєнного часу
Юліушова Альбіновська (тобто дружина Юліуша; так тоді підписувалися заміжні жінки) — авторка щонайменше трьох практичних порадників:
- «Oszczędne obiady postne» (до 1909) — пісні обіди, доповнення до її ж «Dom oszczędny»;
- «Grzyby w gospodarstwie domowem i handlu» (1916) — воєнна книга, де авторка згадує, що 1915 року через брак харчів міністерство дозволило «убогій людності» збирати гриби в приватних лісах;
- перевидання «Dom oszczędny» (1921).
Альбіновська вільно користується науковими даними, зокрема калорійними таблицями французьких дослідників Ландузі та Лаббе. Та наукового трактату як форми для неї не існувало. Практичний порадник був для неї не одним із варіантів, а по суті єдиним жанром, у якому жінка могла викласти таке знання.
Київ: друга лінія
Польськомовне кулінарне книговидання на теренах нинішньої України не обмежувалося Львовом. У Києві працювала Марія з Кшивковських Марцішевська, яка послідовно називала себе «литвинкою, що живе в Україні». 1859 року вона видала там книгу «Suche konfitury sposobem kijowskim», надруковану в друкарні Університету св. Володимира. Це майже на десять років раніше за першу «Kucharka polska» Флорентини і Ванди.
1878 року виходить її головна праця, двотомна «Kucharka szlachecka. Podarek dla młodych gospodyń». Вона містить близько трьох тисяч рецептів у двох томах: «Kucharstwo» і «Spiżarnia». На титулі другого тому, який зберігається в нашому зібранні, зазначено і Київ, і Житомир, де книгу надруковано. Книга мала кілька видань. Одне з них вийшло в Києві 1885 року накладом книгарні Болеслава Корейви. 1929 року книгу видали знову, під назвою «Doskonała kuchnia», але з тими самими рецептами XIX століття.
Майже через шістдесят років після «Сухих конфітюрів», 1917-го, у Києві виходить «Domowa kuchnia» Аліни Гневковської, накладом Леона Ідзиковського. Його фірма в другій половині XIX — на початку XX століття була головним осередком польського книговидання на Правобережжі. Практичний кулінарний порадник польською з’являється тут посеред революції.
Отже, київська лінія тягнеться від 1859 до 1917 року і має власні друкарні, книгарні й видавців. Модель та сама, що у Львові: жінка підписує книгу своїм іменем і пише в практичному, а не науковому реєстрі. Чи перетиналися ці дві лінії, поки невідомо. Могла «Kucharka szlachecka» потрапляти на львівські полиці, могли львівські авторки брати з неї рецепти, а могло не бути ні того, ні іншого. Відповісти можна лише після звірки текстів.
Підсумок
Видання корпусу не складаються в рівний потік. У них проступає кілька логік, частина з яких співіснує: друкарня одного дому на початку, жіноче іменне авторство в другій половині століття, гігієнічний реформізм, воєнна ощадність, флагманська книга Монатової й окремий київський осередок.
Головний висновок такий. Жінки цього періоду писали й видавалися багато, під власними іменами і з комерційним успіхом. Але робили вони це в жанрі, який дозволяла гендерна структура знання: домашньому, практичному, невисокому за академічним статусом. Ця видимість існувала не всупереч закритому доступу до науки, а поряд із ним. Суспільство, яке до 1897–1900 років не пускало жінок до університету, охоче ставило жіноче ім’я на обкладинку кухарської книги, бо ці два статуси між собою не конкурували.
Ілюстрацію створено за допомогою генеративного ШІ; візуальним джерелом слугувала оригінальна обкладинка.
Додаток 1.
Хронологічна таблиця видань
Позначки: «наш скан» і «наш примірник» — видання переглянуто наживо; «за каталогом» — опис за бібліографічним записом.
| Рік | Автор(ка) | Назва | Місце : видавець (друкарня) |
|---|---|---|---|
| 1822 | Jan Julian Szczepański (1796–1869) | Co dzisiay gotować czyli Sposób sporządzenia smakowitych potraw z mięsiwa, ryb, iarzyny i ciasta… | Lwów : nakł. i dr. Józefa Jana Pillera |
| 1827 | [анонім] | Książka kucharska powszechna do użytku w każdém gospodarstwie… | Lwów : P. Piller |
| 1835 | Sophie Wilhelmine Scheibler (переклад з нім., 2 wyd. popr.) | Książka kucharska dla użytku w domach miejskich i pańskich… — повний скан, 448 стор. | Lwów : nakł. Franciszka Pillera |
| 1859 | Maria Marciszewska | Suche konfitury sposobem kijowskim — за каталогом | Kijów : [s.n.] (Druk. Uniw. Ś. Włodzimierza) |
| 1867 | Florentyna i Wanda | Kucharka polska zawierająca szkołę gotowania… | Lwów : [s.n.] (druk. W. Maniecki) |
| 1868–69 | Florentyna Niewiarowska i Wanda Małecka («Florentyna i Wanda») | Kucharka polska czyli Szkoła gotowania tanich, smacznych i zdrowych obiadów, Cz. 1–2 | Lwów : nakł. autorek (druk. Narodowa W. Manieckiego) |
| 1878 | Maria z Krzywkowskich Marciszewska | Kucharka szlachecka. Podarek dla młodych gospodyń, T. 2, [wyd. ?] — наш примірник | Kijów — Żytomierz : [видавець / друкарня за титулом] |
| 1880 | Florentyna i Wanda | Kucharka polska…, wyd. III, «znacznie pomnożone» | Lwów : nakł. autorek |
| 1880 | Florentyna i Wanda | Doświadczone sekreta smażenia konfitur i soków | Lwów : nakł. autorek |
| 1885 | Maria Marciszewska | Kucharka szlachecka…, T. 1–2, wyd. 3 popr. znacz. pow. — за каталогом | Kijów : nakł. Księgarni Bolesława Koreywy |
| б/д | Florentyna i Wanda | Praktyczne przepisy pieczenia ciast świątecznych…, wyd. VI, «znacznie pomnożone i ulepszone» — наш скан | Lwów : Drukarnia narodowa St. Maniecki i Spółka |
| po 1892 | Florentyna i Wanda | Praktyczne przepisy pieczenia ciast świątecznych…, wyd. VII | Lwów : Nakł. Drukarni Narodowej |
| 1900 | Róża Makarewiczowa | Praktyczna kuchnia czyli Podręcznik do przyrządzania potraw i legumin | Lwów : Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego (druk. Piller i Sp.) |
| 1901 | Romualda Tarnawska | Kuchnia jarska stosowana w lecznicy Apolinarego Tarnawskiego w Kosowie | Lwów : [s.n.] (I. Związk. Druk.) |
| 1901 | Florentyna i Wanda | Kucharka polska…, Cz. 2, wyd. 6 — наш скан | Lwów : nakł. autorek (druk. Narodowa St. Manieckiego) |
| 1901 | Florentyna i Wanda | Kucharka polska…, Cz. 1, wyd. 6 — за каталогом; можливо, паралельний наклад до львівського | Warszawa |
| ок. 1905 | Florentyna i Wanda | Kucharka polska…, Cz. 1, wyd. 8 | Lwów : nakł. aut. |
| 1906 | Dr. Kazimierz Panek | Jarstwo a hygiena żywienia | Lwów — Warszawa : Tow. Wydawnicze — E. Wende i Spółka |
| до 1909 | Juliuszowa Albinowska | Oszczędne obiady postne | Lwów : [s.n.] (druk. «Dziennika Polskiego»; Gubrynowicz i Syn) |
| 1910 / 1913 / 1926 | Maria Ochorowicz-Monatowa | Uniwersalna książka kucharska | Lwów (1910); Lwów — Warszawa : Księgarnia Polska B. Połonieckiego (1913, 1926) |
| 1911 | Lucyna Ćwierczakiewiczowa | 365 obiadów za pięć złotych — перевидання (1-ше вид.: Warszawa, 1860) | Lwów : nakł. i własność Jana Fiszera |
| 1916 | Juliuszowa Albinowska | Grzyby w gospodarstwie domowem i handlu | Lwów : Macierz Polska |
| 1917 | Alina Gniewkowska | Domowa kuchnia… | Kijów : Leon Idzikowski (Druk. Polska) |
| 1921 | Juliuszowa Albinowska | Dom oszczędny | Lwów : «Kultura i Sztuka» |
