«Львівське відділення Укрресторентресту просить відпустити ресторану «Бристоль» наступні рибні товари: севрюгу, осетрину, кетову ікру, ікру паюсну та зернисту, балик та шпроти1».
Такий лист у жовтні 1949 року товариш Боніславський, директор Львівського відділення Укрресторантресту, надіслав директору «Головрибзбуту», адже на його плечах лежало неабияке зобов’язання: підготувати бенкет для урочистих зборів на честь так званого «10-річчя Возз’єднання українського народу в єдиній українській державі». Саме так у СРСР називали анексію західноукраїнських земель, яка відбулася в 1939 році.
Документи, які зберігаються в Державному архіві Львівської області, містять безліч цікавої інформації про те, яким чином радянська влада підпорядковувала собі й трансформувала заклади громадського харчування, вводячи їх у спільний економічний та політичний порядок. Про це багато писали Роман Генега, Ігор Лильо та інші дослідники. Я б хотіла зупинитися зараз лише на одному менш помітному, але доволі цікавому аспекті: як у перші повоєнні роки заклади громадського харчування популяризували новий святковий календар і нові ритуали.
Однією з важливих пам’ятних дат було 1 травня. У цьому офіціозно-політичному святкуванні годі було впізнати львівську маївку робітників, у якій брав участь Іван Франко в далекому 1890 році. У середині ХХ століття в СРСР цей день більше не передбачав протестного руху робітників, натомість був датою, до якої керівники різних відомств мали виконати різні розпорядження, аби відзвітувати про успіхи в будівництві соціалізму. Так, наприклад, те саме Львівське відділення Укрресторентресту мало до 1 травня 1948 року відкрити низку нових закладів, а саме: 2 сосисочні, 2 пельменні та 1 кафе-кондитерську. Щоправда, із цим завданням вийшло не дуже: обком з торгівлі так і не спромігся вчасно виділити приміщення під заклади2.
Ті ж кафе, сосисочні, пельменні та буфети, що вже працювали, пропонували дуже обмежений асортимент страв, який не відповідав навіть затвердженому на рівні Міністерства торгівлі мінімуму: в одному з буфетів не було жодних холодних закусок, крім оселедця, в іншому — не було навіть його.
Підготовка до «10-річчя Возз’єднання», яке відзначали в жовтні, велася заздалегідь із залученням різних інстанцій. Якщо для учасників урочистого бенкету, який мав відбутися в ресторані «Бристоль», товариш Боніславський замовляв ікру, осетрину та фрукти, для містян підготували скромніше меню: бутерброди, булочки, пиріжки, тістечка, виноград, яблука, а також пиво та фруктові води. Їх на «масових святкуваннях для трудящих» мали реалізовувати виїзні буфети в Стрийському парку, біля стадіону «Динамо», Спортивного комбінату, а також вздовж Стрийського шосе та Гвардійської вулиці (нині Героїв Майдану), а також на площі Пруса (нині площа Івана Франка)3.
Загалом заклади регулярно мали обслуговувати урочистості, пов’язані з новим радянським святковим календарем. Так, наприклад, на честь 23 лютого, вигаданої річниці Червоної армії, заклади мали підготувати святкові буфети з холодними закусками, ковбасами, копченою рибою, лимонадами, вином, горілкою та тістечками4.
Найбільш масовим вважалося нібито найменш політизоване, але геть не позбавлене ідеологічного навантаження святкування Нового року, який мав остаточно замінити собою Різдво. Підготовка до нього розпочиналася заздалегідь5. Заклади у Львові і Чернівцях мали забезпечити проведення «новорічних ялинок, продумати музичний супровід та святкове оформлення, забезпечити проведення проведення бенкетів та маскарадів, а також подавати різноманітні страви та кондитерські вироби (торти, рулети, пироги, хворост) через мережу кафе та буфетів6.
Напередодні затверджувалися типові меню, які мали включати до 50 страв і являли собою новий канон розкішного святкового столу. Наприклад, у чернівецькому ресторані «Люкс» кожен столик, розрахований на 4–6 гостей, мав отримати московську горілку, портвейн, шампанське, пиво «Львівське», нарзан та фруктову воду. Холодні закуски включали ікру та масло, шпроти, сьомгу, салат «Столичний» (який потім почали називати «Олів’є»), заливну осетрину, сир та «Московську» ковбасу. Основною стравою в 1949 році була котлета по-київськи7. Цікаво, що в 1928 році радянська влада її перейменувала на курячу котлету з маслом8, але з кінця 40-х років страва повернулася під своєю оригінальною назвою та стала майже обов’язковим елементом святкових меню та дипломатичних бенкетів. На десерт пропонували торт, шоколад, яблука та мандарини.
У львівських ресторанах «Люкс» та «Першотравневий» вибір був ще більший: осетрина, приготована трьома способами (на пару, фрі, грильє), котлети «марешаль», «де-воляй», «пожарські» та по-київськи, а також ескалопи зі свинини9.
Ціна такої вечері для компанії становила 600 рублів. Святкування активно рекламували в газетах та на радіо, але цілком очевидно, що більшість людей не могла собі її дозволити.
Однак ми бачимо, що вже наприкінці 1949 року починає вимальовуватися той канон зимового святкування, який розквітне в пізньорадянський час й охопить домашні застілля.
Ці фрагменти матеріалів цікаві тим, що містять інформацію не тільки про новий святковий календар, що міг по-новому структурувати рік людини. Вони оприявнюють формування нового уявлення про масове та престижне святкове споживання, формування спільного простору пан-радянської кухні, в якій, якщо й було місце національному, воно ставало екзотичним додатком до стандартизованих продуктів масового виробництва.
- Лист заступника директора Львівського відділення «Укрресторантресту» директору Львівської контори «Головрибзбут» Алексеєнку про відпуск рибних товарів № 1985 від 27 жовтня 1949 р. // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77. — Арк. 32
↩︎ - Лист в.о. директора Львівського відділення «Укрресторантресту» від 20 березня 1948 р. // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77. — Арк. 171.
↩︎ - Наказ директора Львівського відділення «Укрресторантресту» № 85 «Про організацію святкової торгівлі» від 28 жовтня 1949 р. // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77. — Арк. 35.
↩︎ - Лист директора Львівського відділення «Укрресторантресту» директорам ресторанів «Першотравневий» та «Люкс» // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77.
↩︎ - «Про підготовку закладів Головресторану до обслуговування відвідувачів при зустрічі нового 1950 року» від 12 грудня 1949 року // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77.
↩︎ - Лист директорам ресторанів «Про підготовку закладів Головресторану до обслуговування відвідувачів при зустрічі нового 1950 року» від 15 грудня 1949 року // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77.
↩︎ - Лист директора Львівського відділення «Укрресторантресту» «Про підготовку до обслуговування споживачів показового Чернівецького ресторану «Люкс» в період новорічних свят», грудень 1949 року // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77.
↩︎ - Продуктові норми обідів, окремих страв та інших виробів громадських їдалень, 1928 рік // Видання паєвого товариства НАРХАРЧ
↩︎ - Рекламний проспект «Зустрічайте Новий рік в ресторанах Львівського відділення «Укрресторантресту»», 1949 рік // Державний архів Львівської області (ДАЛО). — Ф. Р-173. — Оп. 2. — Спр. 77.
↩︎
