Маргарет Тетчер прибула до Києва в червні 1990 року. Цей візит запам’ятався тим, що на запитання Дмитра Павличка про те, коли українське посольство з’явиться у Британії, вона відповіла так: «Посольства можуть бути тільки у держав, які мають повноцінний суверенітет. У нас немає посольств Каліфорнії, Квебеку або якоїсь із провінцій Австралії». Буквально за місяць після цього діалогу, Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
А вже за кілька років політики, які приїздили в Україну, дозволяли собі геть іншу риторику. От, наприклад, у 1995 році Білл Клінтон свій виступ біля університету Шевченка закінчив словами «Слава Україні!».
Геополітична ситуація змінилася докорінно, але є щось, що залишалося майже незмінним. Це страви, які подавали поважним гостям у Маріїнському палаці: кав’яр лосося та осетра, український борщ із пампушками, вареники, гриби, морозиво.
А знаємо ми про це завдяки пані Тамарі Петренко: її мама, Лідія Олександрівна Петренко, була майстринею-кухаркою, яка якраз відповідала за приготування урочистих бенкетів для дипломатичних місій, що їх приймали в Маріїнському палаці.
Ось що розповідає пані Тамара:
«Моя мама, Лідія Олександрівна Петренко, ще з радянських часів була кухарем № 1 у спеціальному відділі, який годував поважних гостей у Маріїнському палаці. Вона мала найвищий рівень допуску до дипломатичної кухні і була легендарною майстринею-кухаркою у Києві. Її вміння готувати – це був подарований небом талант. Усі дивувалися, як так: продукти одні й ті самі, а в неї страви все одно виходили особливими.
Але, звісно, процес приготування для перших осіб нагадував справжню спецоперацію. По-перше, на таку кухню могли потрапити тільки люди, які пройшли всі можливі перевірки. По-друге, агенти спецслужб стежили за всім, що відбувається. Дуже часто після приготування спеціальний дегустатор пробував усі страви. І тільки після того, як минав певний час і так було доведено, що страви безпечні, їх виносили поважним гостям.
Саме меню було майже незмінним. Воно починалося з ікри та закінчувалося десертами, але основу обов’язково складали українські страви: неймовірний борщ із пампушками, дуже смачні вареники з вишнями. Часто подавали крученики та карпатську форель. Головне, все це було просто неймовірно смачним».
У колекції пані Тамари є меню, за якими можна відстежити чи не найважливіші дипломатичні візити, які маркували злам епох.
Заступник прем’єра Держради КНР Яо Ілін у 1985 році прибув до СРСР після десятиліть погіршення відносин між державами. На тлі реформ Горбачова було підписано історичну першу довгострокову торговельну угоду. Відомостей про візит делегації до Києва обмаль, але принаймні ми знаємо, що делегацію частували осетриною, рибним та м’ясним баликом, фаршированою свининою та овочами. Кав’яр, борщ, вареники з вишнями й аґрусом та морозиво за замовчуванням входили в меню для всіх подібних візитів. Згодом делегації з Таїланду подавали подібне меню. Щоправда, замість баликів готували осетрину з оливками та рулетики із судака, а малину замінили на ананаси в сиропі. Останнє меню ще з гербом УРСР було створено для делегації з Болгарії. Серед його цікавинок запечені краби та індичка з фруктами.
Інші ж документи фіксують перші дипломатичні кроки незалежної України, як-от перший візит канцлера ФРН Гельмута Коля або глави індійської держави Шанкара Даяла Шарми. У меню німецької делегації додали печену ковбасу та смажене порося. А от телятина з баклажанами в меню для індійської делегації виглядає неочікувано.
Найбільшу кількість страв із риби та морепродуктів містить меню, розроблене для учасників пленарного засідання Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва: у ньому два види кав’яру, горбуша, судак, краби та мідії. Серед українських страв – традиційний борщ та крученики, а от замість вареників подали десерт із маком.
Для подружжя Клінтонів готували кав’яр, лосося та осетра, овочі та печені гриби, кокіль із крабів (так зазвичай називають гарячу закуску, подану у великих мушлях), борщ, крученики з яловичини, вареники, морозиво, каву та чай.
