Станівлав Лем про цукерню Людвіка Залевського

15 Грудня, 2020

Категорії: Roots: репортажі, дослідження, розмови, спогади | Місця |

Місто: Львів |

Джерело матеріалу: Станіслав Лем "Високий Замок" |

Авторка\автор: Станіслав Лем |




Вітрина цукерні Залевського завжди привертала увагу

У ті часи з усіх приваб і пам’яток Львова мене найбільше вабила цукерня Залевського на вулиці Академічній. Вочевидь, я мав добрий смак, бо відтоді, по правді, ніде в світі не бачив цукерничих вітрин, оздоблених із таким розмахом. Це була, по суті, велика сцена, оправлена в металеву раму, на якій кілька разів на рік змінювалися декорації, що були тлом для вражаючих скульптур і алегоричних фігур із марципану. Якісь великі натуралісти, рубенси цукерництва, втілювали на ній свої фантазії, а надто перед Різдвом і Великоднем, коли за шибами поставали дивовижі, застиглі в мигдалевій масі та чоколяді. Цукрові Миколаї мчали на санях, із їхніх лантухів ринули лавини смаколиків. На глазурованих полумисках спочивали шинки й риби в галяреті, теж марципанові і з кремовою начинкою. Причім, оця моя інформація не мала чисто теоретичного характеру. Навіть скибки цитрини, що просвічували крізь галяретку, були витвором цукерничого різьбярства. Пам’ятаю стада рожевих свинок із чоколядовими оченятами, найрізноманітніші фрукти, гриби, вудженину, рослини, якісь печери й скелі.

Вигляд цукерні Людвіка Залевського з вулиці Академічної. Джерело

Складалося враження, що Залевський подужає відтворити в цукрі та чоколяді цілий Космос, оздобивши сонце лущеним мигдалем, а зірки — лискучою глазур’ю. Щоразу, як наставав новий сезон, цей майстер над майстрами вмів захопити мою душу, ласу, неспокійну й не таку вже й довірливу, із якогось нового боку пройняти мене красномовністю своїх марципанових візерунків, офортами з білої чоколяди, везувіями тортів, які вивергали збиті вершки, що в них, мов у вулканічній лаві, тонули зацукровані фрукти. Тістечко коштувало в Залевського 25 ґрошів — страшна сума, якщо зважити, що велика булка коштувала тоді п’ять, а цитрина — близько десяти. Але знати, варто було платити за ці панорами, за солодкі святкові баталії — хтозна, чи не кращі за ті, які демонструвала Рацлавицька панорама.

Бони, які давали у цукерні Залевського у випадку браку решти. Ними можна було розраховуватися при повторному візиті.

Була на Академічній іще одна цукерня, вироби якої промовляли радше до шлунка, ніж до ока. Із нею пов’язані не найкращі мої спогади. Якогось дня старший брат батька, вуйко Фридерик, повіз мене, святково вбраного в білий мереживний комірець, двокінним фіакром і буцімто з безневинною метою. А завершилася ця поїздка в дантиста, який вирвав мені молочного зуба. Ми поверталися: я був зарюмсаний, у зім’ятих, поплямлених кров’ю мереживах, і мій праведний гнів на вуйкове віроломство вдалося погамувати в згадуваній цукерні за допомоги фісташкового морозива. Батько, видно, не мав відваги асистувати при страшних сценах і тому був відсутній.

Декорація вітрини цукерні Людвіка Залевського. Джерело

У пасажі Миколяша була інша цукерня, радше цукеренька, з італійським морозивом, де вже значно пізніше мій кузен Стефан, хлопака приголомшливо рославий, викликав мене на винятково підступний поєдинок: хто з’їсть більше морозива. Платити мав той, хто впакує менше за супротивника. Стефан виявився місткішим. Я пам’ятаю, як ми поверталися звідти, як я йшов через пасаж, критий матовим скляним дахом, і то повагом, бо мій шлунок перетворився у щось на кшталт ванільного льодовика.

Буфет цукерні Людвіка Залевського з вулиці Академічної. Джерело

Вулиця Академічна – тепер проспект Шевченка
Рацлавицька Панорама – увічнює битву під Рацпавицями 4 квітня 1784 року, в якій повстанська армія Костюшка вщент розбила російську армію генерала Тормасова. До 1946 року знаходилася на території Стрийського парку. Нині перебуває у Вроцлаві (Польща)
Пасаж Міколяша — виходив на Марійську площу (нині – площа Міцкевича). Був частково зруйнований під час бомбардування Львова у вересні 1939 року. Частину пасажу можна побачити в будинку за адресою пл. Міцкевича, 5


Цей уривок є частиною повісті Станіслава Лема “Високий Замок”//Stanislaw Lem, Wysoki Zamek. Переклад Лариси Андрієвської для Літературної Аґенції “Піраміда”

You Might Also Like