Що цікавого може бути в старих кулінарних зошитах? – дуже часто питають мене, додаючи, що воно ж зазвичай архаїчне і зараз рецептів – пів інтернету, лиш вибирай.
Може й так, але чи в багатьох “мережевих” рецептах є історія? Чи знаємо ми хто його створив, які відгуки були? Така історія не мусить стосуватися самого рецепту, його смаку чи приготування. Ось, скажімо, “Пляцок з яблоками” з великої теки рецептів, якими поділилася з нами пані Ляриса Зєлик.
Сам перепис є доволі традиційним – тісто на “порошку до печення” добре виросте, посередині двох частин тіста буде шар яблук. Те що треба на пізню осінь чи зиму, коли яблука вже “зимові”, не дуже соковиті, але смачні і добре надаються до такого роду печива – зауважимо дату запису перепису – 14 грудня. Вартує уваги також порада користуватися певним ґатункою олії, а саме “Mazola”.
Але ще цікавішим є P.S. до цього перепису:
Цей пляцок випробуваний і затвержений такими авторитеттами, як Ігор Соневицький, Євгенія Чаплинська ну і Іван Недільський.
А хто була авторка перепису? Хто були ці згадані в листочку авторитети? – Мені цікаво, а вам?
Авторка перепису – Ольга Соневицька (з дому – Ласовська) – громадська діячка, хорова диригентка.
Була диригенткою хору «Боян», сприяла заснуванню гуртків Союзу українок на Тернопільщині. Керувала жіночим хором при церкві св. Юра, співала у капелах «Трембіта», «Україна» у Львові. Перебувала в еміграції у Німеччині, згодом – у США. Діячка Союзу українок Америки, співзасновниця літературно-мистецького клубу, власниця мистецької ґалереї в Нью-Йорку. Авторка спогадів, репортажів, нарисів. Голова Ділового комітету земляків Чортківської округи; членка редакційної колегії збірника «Чортківська округа» (1974), де опублікувала статті «Наші визначні люди» та «Шкільництво на наших землях у половині 19 ст.».
Ігор Соневицький – український композитор, музикознавець і диригент. Син пані Ольги Соневицької.
Учився у Вищому Музичному Інституті ім. Лисенка у Львові, Музичній Академії у Відні і Державній Музичній Академії у Мюнхені. Доктор філософії в Українському Вільному Університеті в Мюнхені. З 1950 у США, співзасновник та викладач Українського Музичного Інституту в Нью-Йорку (у роках 1959—61 — його директор).
Диригент хору «Думка» в Нью-Йорку, «Трембіта» в Ньюарку, «Українського Хору ім. Тараса Шевченка» в Клівеленді. Професор Українського Католицького Університету в Римі (1971—1980), дійсний член Української Вільної Академії Наук в США і Наукового Товариства ім Т. Шевченка, член Американського Музикологічного Товариства та Асоціяції Американських Композиторів, основник та керівник Центру Української Культури в Гантері (1983—2003).
Іван Недільський – український композитор, віолончеліст, педагог. Автор хорових, сольних та інструментальних творів. Був викладачем та довший час директором Станиславівської філії музичного інституту ім. М. Лисенка у міжвоєнний період. У роки німецької окупації працював у музичній школі та музичному училищі. У таборі для переміщених осіб у Байроті керував хором «Боян» і оркестром театру імені І. Тобілевича, а також навчав українських дітей німецької мови. Емігрував до США та оселився в Нью-Йорку. Не припиняв своєї музичної та педагогічної діяльності. Тривалий час він був професором і членом дирекції Українського музичного інституту імені М. Лисенка. Один із засновників Українського Музичного Інституту Америки.
Про третю особу – Євгенію Чапельську – згадану в P.S перепису, розповіла мені пані Ляриса Зєлик:
Та пані […] називається — Євгенія Чапельська. Вона (була) піаністка і викладала музику разом з Ігором Соневицьким і Іваном Недільським. Я ніколи не чула і не знала про її кулінарні здібності. Пані Недільська, натомість, була дуже добра господиня я маю її дуже добрий перепис на капуснячки. Проф. Недільський був моїм учителем , а його син був нашим родинним приятелем, але Тобі того не треба. А я багато знаю про них, а Тобі треба про Чапельську, а я її добре знала (Вони мали хату в Гантері) але ніколи не мала нагоди попробувати її печива.
Ляриса Зєлик, жовтень 2020, Ню Йорк – Гантер
Цікаво пошукати інформацію про пані Чапельську в старих виданнях, наприклад, її згадано як піаністку на доброчинному концерті для потреб Червоного Хреста в 1941 році, або ось тут в ґазеті Львівські Вісті, від 11 лютого 1943 року, та ін.
Ось так перепис пляцка розгортає в уяві маленьку історію. Можна уявити собі чаювання, де за одним столом зібралися 4 відомих діячів української діаспори. Про що йшла розмова? Напевно, не тільки про яблуковий пляцок!
А наприкінці – відео про пана Ігоря Соневицького та загалом про музичний світ української діаспори. Наратор – пані Наталка Соневицька.
Використані джерела – Вікіпедія, сайт Парафія, Енциклопедія Сучасної України та приватні розповіді.
