Анна Микита “Книга варенія”

2 Листопада, 2020

Категорії: Бібліотека | Рідкісні к.к. |

Позначки: етнічна гастрономічна традиція | закарпатська кухня | репринтне видання | русини |

Часовий проміжок: 1920-1929 | 2010-2019 |

Країна: Україна |

Місто: Ужгород |

Мова: Русинська |

Формат файлу: pdf |

Репозиторій: Seeds and Roots Library | The Lemko Association |

Видавець: Иван Петровцій |

Вкладник матеріалу: The Lemko Association | Владислав Товтин |

Авторка\автор: Анна Микита |




Цю книжку упорядник пан Іван Петровцій називає “Кодексом русинського кухарства”.

Ты держиш у руках чистый оронь – кодекс русинського кüхарства, якый ся формовав сторüчами й сторüчами аттуйкы – на западному боцї гордых и сивых Карпат, а записанный быв у двадцятых годах двадцятого віка нашыв высокодостойнов русинков Аннов Микитов, роженов 14 янувара 1896 года у Зняцьові, што пиля Мукачова, – умерла, прощена бы, 15 фебрувара 1985 года у Пряшові.

Іван Петровцій в передмові до перевидання

Надрукована в 1928 році “Книга варенія для сельских карпаторусских женщин” була справжнім бестселером. Донька Анни Микити, пані Олена Рудловчак розповідала: “За маминов книгов жоны товды ся били. Та й пак май потому, в пядисяті годы, русинські вчитилькы ня просили ї переудати”.

Перевидана в 2010 році в Ужгорожі зусиллями п. Івана Петровція (1945- 2016) українського та русинського письменника, журналіста, громадського діяча, видавця та упорядника перевидань багатьох вагомих для русинської і лемківської культури книжок.

Книжка є особливо цікавою тим, що дає змогу порівняти її вміст із двома її “посестрами”, виданими в той сам час в Коломиї та Львові, наприклад, “1-ю загальнопрактичною кухнею” (1929) Ольги Франко та “Новою Кухнею Вітаміновою” Осипи Заклинської (ця книжка, до речі, також мала видання в Ужгороді в той сам рік, 1928). Також ця книжка є доброю ілюстрацією тої частини української кухні, котру ми зараз називаємо закарпатською, проте без стереотипних баноша\бануша та бограча (боргач є в своєму кухонному варіанті гуляшу).

Про різноманіття страв, зафіксованих у книжці, гарно пише упорядник:

Наготовлені из продуктüв, што йих нам давуть наша русинська зимля, наші рікы, хащі, наш воздух, упомнянїм лем подаякі стравы сербані: дзяма, поливка, пудбивка, мачанка, чир, суканиця, затїрка, ріплянка, кминковка.., стравы дзьобані: дзьобачка, ратота, токан, гугиль, голубцї, кляганиць, гершлЇ, лашкы, русликы, таркелї.., на солоткоє: шüтüминї, фанкы, штруглї, пішковты, кіфликы, баноші, типиртовші…

Іван Петровцій в передмові до перевидання

Для непідготованого читача ці назви можуть видатися чимось дуже незвичним, проте, якщо прочитати переписи – побачимо багато відповідників в інших локальних кухнях.

You Might Also Like