Анна Микита “Книга варенія”

Анна Микита

Гостьовий доступ

Стор. з 112
Сторінка 1
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Сторінка 13
Сторінка 14
Сторінка 15
Сторінка 16
Сторінка 17
Сторінка 18
Сторінка 19
Сторінка 20
Сторінка 21
Сторінка 22
Сторінка 23
Сторінка 24
Сторінка 25
Сторінка 26
Сторінка 27
Сторінка 28
Сторінка 29
Сторінка 30
Сторінка 31
Сторінка 32
Сторінка 33
Сторінка 34
Сторінка 35
Сторінка 36
Сторінка 37
Сторінка 38
Сторінка 39
Сторінка 40
Сторінка 41
Сторінка 42
Сторінка 43
Сторінка 44
Сторінка 45
Сторінка 46
Сторінка 47
Сторінка 48
Сторінка 49
Сторінка 50
Сторінка 51
Сторінка 52
Сторінка 53
Сторінка 54
Сторінка 55
Сторінка 56
Сторінка 57
Сторінка 58
Сторінка 59
Сторінка 60
Сторінка 61
Сторінка 62
Сторінка 63
Сторінка 64
Сторінка 65
Сторінка 66
Сторінка 67
Сторінка 68
Сторінка 69
Сторінка 70
Сторінка 71
Сторінка 72
Сторінка 73
Сторінка 74
Сторінка 75
Сторінка 76
Сторінка 77
Сторінка 78
Сторінка 79
Сторінка 80
Сторінка 81
Сторінка 82
Сторінка 83
Сторінка 84
Сторінка 85
Сторінка 86
Сторінка 87
Сторінка 88
Сторінка 89
Сторінка 90
Сторінка 91
Сторінка 92
Сторінка 93
Сторінка 94
Сторінка 95
Сторінка 96
Сторінка 97
Сторінка 98
Сторінка 99
Сторінка 100
Сторінка 101
Сторінка 102
Сторінка 103
Сторінка 104
Сторінка 105
Сторінка 106
Сторінка 107
Сторінка 108
Сторінка 109
Сторінка 110
Сторінка 111
Сторінка 112
1/112

Цю книжку упорядник пан Іван Петровцій називає “Кодексом русинського кухарства”.

Ты держиш у руках чистый оронь – кодекс русинського кüхарства, якый ся формовав сторüчами й сторüчами аттуйкы – на западному боцї гордых и сивых Карпат, а записанный быв у двадцятых годах двадцятого віка нашыв высокодостойнов русинков Аннов Микитов, роженов 14 янувара 1896 года у Зняцьові, што пиля Мукачова, – умерла, прощена бы, 15 фебрувара 1985 года у Пряшові.

Іван Петровцій в передмові до перевидання

Надрукована в 1928 році “Книга варенія для сельских карпаторусских женщин” була справжнім бестселером. Донька Анни Микити, пані Олена Рудловчак розповідала: “За маминов книгов жоны товды ся били. Та й пак май потому, в пядисяті годы, русинські вчитилькы ня просили ї переудати”.

Перевидана в 2010 році в Ужгорожі зусиллями п. Івана Петровція (1945- 2016) українського та русинського письменника, журналіста, громадського діяча, видавця та упорядника перевидань багатьох вагомих для русинської і лемківської культури книжок.

Книжка є особливо цікавою тим, що дає змогу порівняти її вміст із двома її “посестрами”, виданими в той сам час в Коломиї та Львові, наприклад, “1-ю загальнопрактичною кухнею” (1929) Ольги Франко та “Новою Кухнею Вітаміновою” Осипи Заклинської (ця книжка, до речі, також мала видання в Ужгороді в той сам рік, 1928). Також ця книжка є доброю ілюстрацією тої частини української кухні, котру ми зараз називаємо закарпатською, проте без стереотипних баноша\бануша та бограча (боргач є в своєму кухонному варіанті гуляшу).

Про різноманіття страв, зафіксованих у книжці, гарно пише упорядник:

Наготовлені из продуктüв, што йих нам давуть наша русинська зимля, наші рікы, хащі, наш воздух, упомнянїм лем подаякі стравы сербані: дзяма, поливка, пудбивка, мачанка, чир, суканиця, затїрка, ріплянка, кминковка.., стравы дзьобані: дзьобачка, ратота, токан, гугиль, голубцї, кляганиць, гершлЇ, лашкы, русликы, таркелї.., на солоткоє: шüтüминї, фанкы, штруглї, пішковты, кіфликы, баноші, типиртовші…

Іван Петровцій в передмові до перевидання

Для непідготованого читача ці назви можуть видатися чимось дуже незвичним, проте, якщо прочитати переписи – побачимо багато відповідників в інших локальних кухнях.

Читайте також