В бібліотеці нашого проєкту є підбірка листівок Ярослави Сурмач Мілс “Як мати українське Різдво”:
У цій публікації розповідаємо про Ярославу Сурмач та її родину, а також унікальну атмосферу, що утворилася навколо крамниці книжок та платівок “Сурма”.
Ярослава Сурмач Мілс (1925-2008) – мисткиня українського походження, писанкарка, ілюстраторка. Особливо знана своїми іконами та картинами на склі та неймовірними ілюстраціями до книжок.
Ярослава Сурмач народилася в East Village в родині українських еміґрантів у 1925 році. Її батько, Мирон Сурмач, еміґрував з України у 1910 році у США, в Нью-Йорк. З дружиною Анастазією відкрили книжкову та музичну крамницю Surma на East 7-й вулиці.
Мирон Сурмач в крамниці 
Мирон Сурмач з дружиною
“Сурма” була справжнім культурним центром “Українського села” – вони займалися видавництвом та продажем книжок та інших товарів української тематики, тут купували українські книжки, ґазети, листівки, ноти, а також мед і солодощі.
“Сурма” була найстарішою українською книгарнею в США аж до її закриття в 2016 році. Саме в “Сурмі” Ярослава вперше продала свої малюнки як вітальні листівки. Ось, наприклад, ці дві Різдвяні листівки роботи Ярослави Сурмач, прислала нашому проєкту пані Вірляна Ткач, Ню Йорк.
Ярослава навчалася у Cooper Union Art College та закінчила його за фахом “Мистецтво”, а після почала працювати художнім редактором Humpty Dumpty’s Magazine for Little Children . У 1956 році вона отримала візу до совєцького союзу та відвідала Україну.
Я з великою цікавістю оглянула усі народні музеї [в Україні]. Саме тут, в музеях, я вперше помітила ще один вид народного мистецтва – картини на склі. Я дізналася що ці маленькі барвисті наївні картини були намальовані на зворотній стороні скла. Зазвичай це були ікони.
Ярослава Сурмач Мілс
Не дивлячись на те, що тогочасна мистецька сцена Ню Йорку була захоплена хвилею абстрактного експресіонізму та початків поп-арту, Ярослава Сурмач заглибилася у малярство на склі, а українська спадщина стала для неї основною темою творчості. У «Казці про Ярославу та картини зі скла» вона написала: “З якоїсь барвистої кишені моєї підсвідомості маленькі селяни почали виливатися на скло і влаштовувати уявні сценки”.
Роботи Ярослави Сурмач є в багатьох домівках українців у діаспорі. Чудову ретроспективу її робіт мав Український Музей в Ню Йорку у 2018 році. Пані Люба Волинець, кураторка відділу народного мистецтва в Українському музеї Ню Йорка завжди звертає увагу на важливість творчості пані Ярослави для всієї української еміґратської спільноти.
З багатющого доробку пані Ярослави Сурмач нашу особливу увагу привернула серія листівок “How to have a Ukrainian Christmas” – Як мати Українське Різдво / Як відсвяткувати Різдво по українськи. Вони цікаві в багатьох сенсах – і як мистецький артефакт (ілюстрації, шрифти, кольори і декор) і як носії знань про традиційні переписи та особливості приготування страв на Різдво.
Мирон видав уже 40 малюнків Слави на картках і 8 має з приписами на Різдвяні свята, буде ще 4, разом буде 12 страв, як буває в звичаю наших людей.
п. Мирон Сурмач – старший, “Історія моєї “Сурми”. Спогади книгаря “, ст. 175
На листівках подано не тільки те, як приготувати страву, а ще й описано її місце в Святвечірній трапезі. Наприклад, про Колач авторка пише, що він завжди є в центрі Святвечора, три заплатених коси символізують Трійцю, а форма (коло) є символом нескінченності. Розповідаючи про печену рибу пані Сурмач зауважує, що присутність її на столі є на честь Чуда помноження риб і хлібів. Подібні оповіді є на кожній карточці.
В цьому дизайні були надруковані листівки та постери. Наразі ми знайшли лише 8 різновидів, кожна з яких присвячена окремій страві Різдвяного столу – Кутя, Колач, Борщ, Печена риба, Горох з капустою, Голубці, Маківник та Вареники.
До слова, в крамниці “Сурма” можна було придбати не лише листівки до Різдва, але й мед, мак та пшеницю на кутю. Ось як це описує Михайло Паньків, поет з кола української діаспори в Нью Йорку:
В «Сурмі» закупляйте все, що гопосять:
Михайло Паньків, вірш «Пшениця» з календаря «Сурми» 1945 року.
Сивий мак, пшеницю й солоденький мід.
В «Сурму» заходіть теж по картки на свята,
А свіженький мачок є тіпьки в «Сурмі».
Прийдіть й закупляйте, бо може забракне,
Зайдіть ще на час, тай кінець журбі.
Задержім цей гарний, наш старий звичай,
А красні прикмети з вірою вдержім,
Тож будьмо всі горді тим нашим звичаєм,
Завше в Святий Вечір пшеницю варім.
Пані Вірляна Ткач з Ню Йорку, котра поділилася копією “Маківника”, розповіла, як пан Мирон Сурмач казав їй про те, що всі 12 ніколи не були надруковані. Проте, якщо ви маєте якусь, котрої нам бракує – будемо раді, якщо поділитеся!
Фото п. Мирона Сурмача в крамниці та з дружиною походять з книги його споминів “Історія моєї “Сурми”. Спогади книгаря “, форзац та ст. 172
