Поет М. Драй Хмара був засуджений в 1935 р. і загинув на засланні в Колимі у 1938 році. Із заслання він вів листування із жінкою Ніною і донькою Оксаною.
Оповідаючи про свій важкий побут у засланню від час до часу звертається до теми їжі – скажімо, описує радісний момент, коли у зимовому лісі знайшов ягоди. Взагалі, читання, а ще збирання ягід та грибів у вихіні є чи єдиним доступним відпочинком.
В пачках посилайте сало, часник і сушені овочі… За серпень дістав стаханівський пайок: банку консервів з городини і півбанки гороха з мясом… Мені потрібні тільки продукти, що мають у собі вітамін С. Тому прошу прислати сала й
Михайло Драй Хмара, лист від 6.ІХ. 36.
часнику…
Годують покищо непогано, краще, ніж на “Партизані” (я дістаю стаханівське живлення). Обід завжди з 3-х страв, вечеря з двох, а на сніданок дають кашу або шматок риби та пампушку.
Михайло Драй Хмара, лист від 6.Х. 36.
Проте, з кожним листом тема їжі звучить все драматичніше – її менше, вона гірша, аж поки майже зовсім її не стає.
Мені часто сяться смачні речі, і більш за все я про їжу думаю… Раніше я думав про філософські матерії, а тепер думаю про шлунок, — так усе міняється.
Михайло Драй-Хмара, лист від 16.IV. 38.
Ніні Драй-Хмарі з донькою Оксаною вдалося емігрувати до західної Європи, а потім Франція і Америка.Ці листи жінка Драй Хмари зберегла і у 1947 році Юрій Клен видав маленьку книжечку ‟Спогади про неокласиків‟ у яких були поміщені ці листи Драй Хмари.
Один із листів присвячений спогадам про їжу, котрою поет смакував у материному домі у Тростянчику, застілля в Малих Канівцях та колеґіальні обіди під час навчання в Колеґiї Павла Ґалаґана… Поет надзвичайно майстерно описує багато страв – борщів, риб, птиці, маринованої садовини, різноманітних закусок та горілок…. Саме цього листа Юрій Клен подає без скорочень, зауважуючи трагічні обставини писання, а проте, і неабияку майстерність оповіді:
Голод навіяв йому галюцинації, що їх він віддав у листі з переліком наїдків і напитків, листі, якого я, як єдиного, подав без скорочень, бо це один із найгеніяльніших у світовій літературі опис страв, в якому він перевершив
Юрій Клен, “Спогади про неокласиків”, 1947
великого у цих описах майстра — Гоголя.
Подаємо його без скорочень і ми:
2.VI. 38.
Мої любі, мої дорогі, пишу вам другого листа. Першого відіслав з Неріги 16 квітня. Можливо, що ви його вже одержали. Само собою напрошується питання, чому такий великий інтервал між цими двома листами. 17 квітня я несподівано відійшов з Неріги в етапі попав в Ортукан, не пробув і місяц (17.4.—30.5). Протягом того часу я дічого не міг написати вам, навіть телеграми послати не міг, хоча знав, яка це мука для вас не мати впродовж 2х місяців жадної звістки про мене…
Що вам написати про цей відтинок мого життя?.. Я ввесь час страждав безсонницею — не спав 3 тижні, бо не мав ні місця, ані постелі, а було холодно в неопаленім наметі, надворі стояв 30-ступневий мороз, і вітер часто стрясав полотняний діравий дах і підмивав нижні краї намету, обдаючи крижаним подихом груди тих, що спали, розмістившися на підлозі. Сидів я на страві Swietego Antoniego, дістаючи її раз на добу (400 гр. хліба, 50 гр. риби і черпак так зв. баланди), — тому насилував свою уяву, малюючи собі стіл, повний найсмачніших, найрясніших, жирних і солодких страв з гострими, пряними приправами, з запашними сосами, з свіжими овочами, і натуральними виноградними винами. Я часто згадую мамині обіди в Тростянчику. Який смачний був короп, фаршований або в маринаті! Тільки й об’їдатись! А борщ зі сметаною! Я таких борщів потім не їв. Правда, пісний борщ, з грибами, маслинами і вушками ще смачніший від скоромного.
А борщ зі сметаною! Я таких борщів потім не їв. Правда, пісний борщ, з грибами, маслинами і вушками ще смачніший від скоромного.
А які смачні мариновані груші, яблука, сливки і вишні подавалося у мами на стіл до пряженої качки або до котлет! Я вже не кажу про мамалиґу, яку я любив їсти з молоком. Але гречаних лежнів зі свіжим сиром, ледве підрум’янених з одного боку, та ще зі сметаною, я й згадувати не можу. Ах, як часто я їх в уяві їв, нудьгуючи в проходах, набитих людьми, що вешталися! Не забув я і маминих сирних пасок, ванільної та шоколядної, ані мазурок її та баб, таких запашних, що впрост у роті танули, коли їлося їх до чаю, наполовкну заправленого ромом або вином. Згадую я і колеґіятські обіди, і наші, на Садовій, що рясніли городиною з фаршом (кабачки, помідори, сині баклажани, голубці і т. п.), молочними стравами, що я їх так люблю, та солодкими бабками зі сметаною і варенням, киселями та компотами. А на столі у нас завжди пінилися великі келихи з пивом. Як смачно воно пилося після поросяти з хріном або після пилава, цебто, жирної баранини з рижком!
А на столі у нас завжди пінилися великі келихи з пивом. Як смачно воно пилося після поросяти з хріном або після пилава, цебто, жирної баранини з рижком!
Згадую і каневецькі прості, невибагливі, сільські страви, в яких усе ж багато своєрідного чару та ориґінальности. Та більш за все запали мені в пам’ять іменинні вечері. Ось великий, важкий дубовий стіл, покритий білим обрусом, а на ньому у симетричному порядку горілки, настояні на цитриновій або помаранчевій шкоринці, на кориці або гвоздиці, на шафрані або ванілі, зубровка, гірський дубняк, англійська гірка, коньяки різної кріпкости, спотикач, наливки (вишнева, слив’янка, чорнопорічкова, малинова, вина, солодкі, кислосолодкі і кислі, портвайн, мадера, малага, токай, мускат білий і рожевий, барзак, шато-ікем, кахетинське, столове, ріслінґ і т. п. Спочатку накуштуємося холодних закусок. Ось дунайський оселедець або керченський, з цибулькою, з перцем, з помідорчиками; ось баклажанний кав’яр; ось мариновані грибки; ось севрюжка вуджена; ось баличок осетриний; це — скумбрія маринована, вуджена і свіжа пряжена; це навага з цитронкою, далі жирні шпроти, бички в томаті, гострі кільки і солодкі ніжки крабів.
Ось дунайський оселедець або керченський, з цибулькою, з перцем, з помідорчиками; ось баклажанний кав’яр; ось мариновані грибки; ось севрюжка вуджена; ось баличок осетриний; це — скумбрія маринована, вуджена і свіжа пряжена; це навага з цитронкою, далі жирні шпроти, бички в томаті, гострі кільки і солодкі ніжки крабів.
Тепер холодна м’ясна закусочка: холодна телятина з яєчком та зеленою цибулею; шинка, ковбаса краківська, московська, українська, міланська; паштет, холодець з ніжками і хріном, холодець з судаком. По маленькій перерві наливається карафки горілкою, наливками і винами та подається гарячі страви: бульйон з пиріжками, або проціжений гороховий суп з сухариками; пряжена індичка з печеними яблуками; ковбаски з тушеною капустою і гірчицею; біфштекс зі смаженою картоплею та огірками; смажені карасі у сметані; пельмені гарячі; пудинґ; бабка саґова або рижова з цукром або варенням; мус вишневий; компот ананасовий; диня і кавун. Знов маленька павза, подається пиріг солодкий і чай. До чаю цитрина, сир швайцарський і голландський, сирки шоколядові і ванільні, ром, тістечка, торти сливкові і мікадо, цукерки, лікери і овочі: яблука, грушки, виноград, помаранчі, мандарини, банани, ананаси, гранати, морелі і т.п. Все це можна запивати сідром, крюшоном, оранжадом (цитринад з вином, овочами і крижинками). Наприкінці морозиво — тутті фрутті та абрикосове.
Наприкінці морозиво — тутті фрутті та абрикосове.
Признаюся, я багато зіпсував паперу на перерахування цих страв, а всім тим я один час жив. Тепер воно минулося. Я повернувся до реальної дійсности, дістаю пайок по 5-ій категорії і клопочуся про перехід хоч би на третю категорію. Так, я забув сказати, що перекинули мене на річку Утіная… Працюю тут з 31-го травня, здіймаємо торф і скидаємо у річку. Сьогодні, 10 червня, звільнений через хворість — на сердечному ґрунті; набрякла права і почасти ліва нога, а також жила.
Сторінки із книги: Спогади про неокласиків / Юрій Клен. – Мюнхен: Накладом Укр. вид. спілки в Мюнхені, 1947
Wiki-довідка:
Михайло Опанасович Драй-Хмара (нар. 28 вересня (10 жовтня) 1889, Малі Канівці Золотоніського повіту, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — 19 січня 1939, концтабір ГУЛАГ СРСР, Колима) — український поет, літературознавець, перекладач. Жертва сталінського терору.
Докладніше >>
