Рукописний зошит, 15 переписів приготування нуґатів та загальні вказівки до приготування. Нуґат звичайний, н. з чоколядою, н. з желятиною, н. який не цукріє, н. міґдаловий та інші.
Частина кулінарного спадку пані Стефанії Вітошинської-Девоссер. Була вістункою Залізного Загону, пізніше канцеляристкою Команди Етапу УГА .
Стефанія Девоссер з дому Вітошинська народилася 1900 р. в родині Осипа і Корнеліі Вітошинських у Стрілиськах Нових, біля Бібрки. У 1918-20 рр. ще дівчиною зголосилася до Галицької Армії, була активною учасницею на фронті визвольних змагань. 1920 р. вийшла заміж за Михайла Девоссера – поручника Галицької Армії. По воєнних роках обоє виїхали на еміграцію – Австрія, Франція, а згодом Африка. По другій світовій війні в 1950-их роках приїхали до Канади.
Обоє Михайло і Стефанія вступили в члени на ці часи одинокої і першої української ветеранської організації, котру заснували старшини Українських Січових Стрільців і назвали її Українською Стрілецькою Громадою Канади. Вже у 1980-их роках Стефанія повдовіла, а всі її 10 товаришок з Галицької Армії відійшли у вічність і Стефанія залишилась без родини.
Довші роки у похилому віці важко їй приходилось доживати віку, згубивши слух і майже зір. Її розрадою були Українська Стрілецька Громада і їй близька пані Лисяк. Стефанія Девоссер завжди давала щедрі пожертви на народні цілі, в тому й на журнал “Вісті Комбатанта”, який вона радо передплачувала. В 40-й день відходу у вічність покійної Стефанії Девоссер була відслeжена у церкві Святого Миколая при вул. Квін-Белвуд заупокійна Служба Божа і Панахида дня 17 листопада 1995 р., а опісля відбулися поминки у Філії УНО на Коледж у Торонто, щоб покійній довголітній членкині Української Стрілецької Громади віддати заслужену пошану.
(Інформація з Некрологу у “Вістях Комбатанта” 1996/1)
