Напевно, ще прийде час, коли усі ми розповімо усі свої історії про Майдан, і нейромережа сплете з цього величезний килим образів, слів, фото та відео, де кожен спогад буде перевиватись з іншими, створюючи/відтворюючі візерунок тих днів.
Дякую Daria Krikunova, вона у себе в тг написала про Майдан та їжу, і цим постом наштовхнула мене написати про це також. І я дуже прошу – напишіть і ви про це. Саме про їжу на Майдані і навколо. Разом з фото це може стати окремим проєктом, думаю. Пишіть в коментарях ось тут, або просто давайте посилання на свої пости.
Я зреагувала на те, що відбувається на Майдані не в день розвороту від ЄС у сторону Росії, а у ранок, коли прокинулась і побачила усі ці пости з побиття студентів. Пам’ятаю, як мене просто трясло від злості і я помчала до центру.
Звичайно, я була на ході першого грудня. Від парку Шевченка і до Жовтневого палацу, а звідти до Банкової – усюди я зустрічала друзів. І багато серед них було рестораторів, шефів, піарників. Яке диво мене врятувало від кийків Беркуту тоді? Можливо, те, що я була у момент розгону не зі сторони Інститутської (тоді ще), а побачила їх навалу на Лютеранській і встигла втікти на Бесарабку.
…куди б ти не пришов у той час – на Майдан, в мерію, до Жовтневого – всюди люди в першу чергу перпитували тебе, чи ти не голодний?
Того ж вечора я записалась волонтером в усі можливі групи допомоги. А вже другого грудня під Стелою на Майдані почала працювати відкрита їдальня. Мене залучив туди Maxim Prasolov, а я трохі покоординувала допомогу саме від київських рестораторів. Ruslan Shibaev з партнерами купили великі нагрівачі для води, Klara Bulgakova дала столи, усі пропонували гроші, продукти, допомогу.
Я практично не бувала там вдень, але вночі – часто. Було легше проїхати центром міста, вдень усе було паралізовано через корки.
Напевно, це одні з найсильніших спогадів, пов’язаних з їжею: куди б ти не пришов у той час – на Майдан, в мерію, до Жовтневого – всюди люди в першу чергу перпитували тебе, чи ти не голодний. Пропонували безкінечні канапки з сиром та салом, борщ та куліш, гарячий чай та каву.
Було б цікаво, якщо б з’явились статистичні дані з того часу від київських рітейлерів, чи були “піки” з продажу таких продуктів, як нарізаний хліб, сир, лимони?
Майдан уособлював собою такий фуд-хол під час Бернінг-мену. Парували куліш та борщ у величезних казанах козаків, мальтійський орден з пересувною військовою кухнею демонстрував стандарти майже ХАССП – кожні дві години вони мили усе приладдя, а кожен з робітників мав сертифікат про спеціальну освіту за європейськими стандартами.
Увесь революційний натовп просякала щільна мережа людей с розносами. Канапки та гарячі напої, солодке і солоне, на будь-який смак. У приміщеннях працювали величезні спіжарки з продуктами та чудово (або хаотично) організовані лінії по “збірці” тих самих канапок чи видачі гарячих страв.
Думаю, ця ще зовсім невідрефлексована нами біль від голоду єднала усіх в єдиному “матусиному” пориві: усі мали бути нагодовані і у “шапці”.
Було і весело. У черзі за чаєм і кавою під Стелою з перших ночей можна було почути: А з якого зерна ваша кава? А є безлактозне чи рослинне молоко? Ви робите капучіно?
Думаю, на Барбакані існували свої їстівні рітуали і було б круто про них почути. І у кожній сотні теж. Власне, тепер дуже хотілося б це все зібрати на єдиному лендінгу. Вже Шон Пен приїхав знімати кіно, може і Нетфлікс про їжу Майдану захоче відзняти? Давайте разом придумаємо хештег? Щоб записи не губились.
Головне фото запису Alexander Strizhelchik
Фото в тексті Mikhail Palinchak.
Галерея фото від Володимира Шуваєва:
*Клацніть по фото для збільшення
Репортаж про козацький куліш та борщ на Майдані можна переглянути за посиланням.