Запрошую Вас у подорож українською Америкою. Кожна хвиля еміграції виносить на берег цієї країни талановитих і підприємливих. Про таких кажуть – вони завжди собі дають раду, бо знають що роблять. Моя розповідь про чикагські бізнеси, які розпочали тут, у Місті Вітрів, українські емігранти на початку ХХ століття. Тому дозвольте зупинитися в одному з місцевих ресторанів, щоб докладніше обговорити наш маршрут.
Першим ресторатором у Чикаго був Іван Задорожний. Це він у 1920 році відкрив ресторан на розі вулиць Деймен і Чикаго/ W Chicago Ave & N Damen Ave, назвавши “International”. Чотири роки приймав гостей з різних околиць міста, а найбільше своїх.
Місце гарне вибрав! -так вважали Іван Данилишин, Василь Паньків і Микола Мухаїр, відкривши поруч свій “Supreme Lunch Room and Restaurant”. Не витримавши конкуренції, І.Задорожний збанкрутував, тоді ж як новий ресторан процвітав аж сім років. Нестабільність американської економіки на початку 30-их, В. Панькову “пішла на руку”: він викупив у партнерів їх частку і господарював аж до 1954 року за адресою 1955 W. Chicago avenue!
“Наша українська “домашня кухня – смачна, здорова і дешева”– йшлося в рекламному оголошенні: ”отворено вдень і вночі, чемна услуга!” 2408 W. Chicago Av – National Restaurant (народна гостинниця). У меню: “голубці, пироги, борщ, карусняк, гречана каша зі сметаною, свіже першого сорта мясо”(1924 р.).
А як же без шинкарства? Американський досвід підказував, що чарка вина і гальба пива приносять досить непогані прибутки. Тож на розі кожного блоку відкривалися таверни і бари, де часто вечорами лунали співи і грала музика до забави. Найпопулярнішими в 20 -их роках минулого століття були їх власники – Ярема, Витрикус, Йосиф Канюк і Пославський, Дубовий, Михайло Яворський.
“Якщо ж родинне свято – то вам до нас!” – закликали власники Кох і Луцький. Colonial Tavern (2229 W. Chicago Ave.) закрилася у час великої депресії, тоді, як P & B Tavern – Н. Пилата та П. Багрія (2200 W. Chicago Ave.) протрималася до 40-их.
Позначте ці місця на карті, щоб одного за вказаним адресом знайти український ресторан у Чикаго.
Тепер повенемо до цукерні Марка Шияна. У 1922 році, коли в українському селі не було жодної пекарні, на Western ave. & Chicago ave. М. Шиян зумів розпочати “солодкий” бізнес, який провадив вісім років.
Поруч мав свого конкурента за адресою 2508 W. Chicago Ave. – Українська Цукорня Дзіваковського. Власник був відомим активістом. У 1922 року вів 15-и хвилинні радіопрограми гетьманської організації “Січ”.
В Цукорні, як бачимо, можна було дістати не тільки солодощі, а й цигарки, приладдя до школи та забавки. А ще – підручнити та ґазети.
Кілька років тому в Чикаго закрили італійський ресторан – Leonas Restaurant (1936 W Augusta Blvd). У місцевій пресі багато писали про те, що будівництво нового багатоквартирного будинку є недоцільним в історичній частині міста, нагадуючи, що в 1922 році тут знаходилася перша в Чикаго молочарня. “Chicago’s only Ukrainian Dairy” – писали американські часописи. У молочарні колишнього візника молока Теодора Чізмана працювало кілька десятків українців. Теодор Чізман, виходець з Лемківщини придбав молочарню з устаткуванням і назвав її “Pure Farm Dairy”.
У 1943 році, після смерті чоловіка, дружина продала молокозавод Іванові Дужанському та Теодорові Дунському. Обидва створили корпорацію, яка була успішною до 1966 року. Про Івана Дужанського знаємо, що він народився в 1905 році у м. Сколе на Бойківщині, помер у Чикаго в 1962 р.. Підприємець, громадський і політичний діяч, президент Ліги Українського Походження, голова будівельного комітету нової школи. св.о. Миколая, особистий приятель президента США Дуайта Айзенгауера, помічник сенатора Еверета Дірксена. Під час II світової війни, очолювана ним Ліга Українського Походження тримала успішну оборону української спільноти, яку противники намагалися дискримінувати перед американським світом. Це він з “допомоговим комітетом” зумів розмістити в Чикаго і околицях понад 25 тисяч скитальців, нових емігрантів, що прибули з таборів переміщених осіб після війни (1948-1954р.р.). Ми обов’язково повернемося до історії бізнесмена, чиє ім’я ще не один раз з’являтиметься на дорогах наших мандрівок.
Кожного ранку молокопродукти доставлялися покупцям. Олексій Кошинський, Іван Карпа, Тимко Багрій, Степан Прокопів і Іван Тремба відкрили свої крамниці ще на початку 1900-их і протрималися в бізесі до 1940-их. Черги стояли, щоб купити продукцію від свого українського виробника.
Мало кому відомо, що засновником американської фірми “Ashland Sausage Co” був Іван Марущак. На ринок ковбасних виробів та м’ясних делікатесів вона постачала свою продукцію від 1917 до 1960 року. Знаходилася поруч з місцем проживання українців (Ashland and Augusta). Професію м’ясника Іван Марущак здобув у Європі. Він посвячував своїх робітників у таємниці “унікальних технологій”, які гарантували успіх фірмі. Також сам утримував ферму великої рогатої худоби і свиней.
Відомо також, що Клим Лагодинський мав свою м’ясарню у 1914 році, а Йосиф Пославський – у 1915 році. На жаль детальнішої інформації про ці заклади не знайдено.
Сьогодні у супермаркетах в Чикаго продається продукція фіоми Leon’s Sausage. Три покоління! продовжують справу, розпочату у 1924 році Левом Тягнибоком. М’ясні делікатеси за дідовими переписами на нашому столі. Смакує!!! Здогадайтеся чому.
Наступна наша подорож не за горами. Читати рекламні оголошення – це також відкривати для себе солодку і смачну українську Америку!
Марія Климчак. Проєкт “Моя Українська Америка”
Ґросерня – від англійського grocery – продуктова крамниця
Бучерня – від англійського butchery – м’ясна крамниця
Цукорня – цукерня, кондитерська
Старокраєві – за переписами із Старого Краю – України
Квасна і солодка сметана – сметана та вершки (у нашому розумінні)
