Кулінарні практики в українській діаспорі є одним із засобів збереження життєздатності громади. Дуже часто під час своїх досліджень, розмов та інтерв’ю я зустрічаю свідчення того, що власне їжа є одним із найживіших засобів ідентифікації та звязку із батьківщиною своїх прабатьків. Сьогодні хочу розповісти про чудовий і дуже щемкий приклад цього.
Герой нашої оповіді, пан Джон Дідук (John Diduck). Народився 72 роки тому в Онтаріо, виріс у Калґарі. Зараз мешкає в Пуерто Валларта у Мексиці. Родина Джона “по дідовій лінії” оригінально мала прізвище Дідух, та походить з Буковини, з села Веренчанка, що біля Заставни.
Як каже сам Джон, на жаль він майже нічого не знає про історію своєї родини.
Історія почалася з того, що багато років тому, перед весіллям, донька Джона сказала, що хотіла б вареників та голубців до весільного столу. А також, окрім стандартного весільного торта, хотіла б мати український весільний хліб – коровай. Проте, запитатися не було в кого, бо в той час ні матері, ні бабусі Джона вже не було.
Я зателефонував своїм двом тіткам, проте жодна з них не знала, як (спекти коровай). Я зателефонував у церкву, до якої ходила моя Баба, в Дофіні, Манітоба. І вони дали мені ім’я жінки, яка пекла короваї. Коли я зв’язався з нею, то вона прислала мені фото короваїв, які може зробити.
Я глянув і зрозумів, що теж зможу!
Джон Дідук (John Diduck)
І справді, Джон спік доньці на весілля коровай! Це зайняло йому багато спроб, але усе вдалося. “Звичайно, коровай не був ідеальним. – каже Джон. – Проте доньці він сподобався, адже він був від серця!”
Історія на цьому місці могла б закінчитися, і це була б чудова історія про те, як Тато пече дочці на весілля коровай.
Проте у розповіді Джона мене зацікавив один момент. Жінка, котрій Джон телефонував розпитати про короваї, в розмові його запитала – хто була його Баба?
А коли я сказав їй, що моя Баба називалася Анна Гашина, то ця жінка дуже здивувалася та зраділа. І розповіла що колись була помічницею моєї Баби, коли та готувала їжу для королеви!
Джон Дідук
Хто була ця жінка, котра мала нагоду готувати їжу для королеви Єлизавети?
Анна Гашина (Anna Gashyna) була другою дружиною Джонового дідуся. Вони мешкали в Дофіні, Манітоба.
Це було після того, як Брайана Малруні було обрано прем’єр-міністром. Королева не збиралася їздити по країні під час виборів. Здається, було вибрано трьох Баб, які готували їжу для неї. Кожна з них приготувала однакові страви. З міркувань безпеки у них були дегустатори їжі. З п’яти страв, зроблених моєю Бабою, три вибрали для королеви.
Джон Дідук
Браяна Малруні було обрано на пост прем’єр-міністра Канади 17 вересня 1984 року. Тому, очевидно, йдеться про королівський візит 1984 року, який тривав з 24 вересня – 7 жовтня. Під час цього візиту Королева Єлизавета та принц Філіп відвідали Нью-Брансвік та Онтаріо і взяли участь святкуваннях, присвячених двостолітньому ювілею цих двох провінцій. Королева Єлизавета також відвідала Манітобу. І, ймовірно, власне у Манітобі вона мала нагоду скуштувати страви, приготовані пані Анною.
Почастувати своїми стравами королеву? – така нагода випадає не всім. Проте пані Анна була славною господинею, активною учасницею українських фестивалів, де проводила майстерки з випікання традиційного українського хліба в глиняній печі. Знайшлися щонайменше 2 згадки про участь пані Анни в українських фестивалях у Дофіні – в 1969 та 1972 роках (джерело – ґазета The Ukrainian Weekly):
Чи їла Королева Єлизавета українські страви? – цілком ймовірно, хоча про меню того обіду я нічого не знаю. Але вони точно були приготовані українськими руками!
