Після другої світової війни, багато українців залишилися поза межами України та перебували в таборах українських переселенців в Німеччині та Австрії (так звані “табори ДіПі” – Displaced Persons Camps). В умовах ДіПі діяли українські школи, ґімназії, фахові студії та різноманітні орґанізації, і в тому числі – Пласт.
Цю книжечку зкомпонувала та підготувала до друку п. Олеся Савич на доручення Крайової Булави Пластунок. У передмові згадані особливості господарювання в умовах таборів:
Приписи подані в більшости в такий спосіб, якби нам тепер в нашій “лягеровій” дійсності не бракувало усіх потрібних додатків до страв, як сметани, масла, овочів, тощо. Однак ми хочемо думати, що це хвилева ситуація і що прийде час, що наші господині для провадження здорової і смачної кухні будуть мати все під рукою.
Наші страви. 1947 р.
Задля ужитковості переписів, що подані в книжці, у передмові зазначені деякі способи заміни продуктів –
- Замість яєць можна з успіхом уживати яєчний порошок у такому відношенні – на одно яйце треба взяти одну ложочку порошку, дві ложки молока або води.
- Спорошковане молоко можна уживати майже всюди там, де має бути коров’яче – розвести водою у відношенні 12 ложок стятих (тобто без гірки – прим. SR) на літру води. Найважніше, щоби молоко-порошок вкинути на воду і добре збивачкою розбити.
- Сметану заступаємо підмінкою з молока і муки, вершки – плинним молоком з бляшанки.
- Чеколяду – какаом.
- Спорошковану сою, чи т. зв. фосфатину можна уживати до мучних страв і печива, додаючи до муки. Найкраще приймає її тісто роблене з картоплею, приміром пальчики.
Такі підміни свідчать про те, які компоненти були в ужитку в умовах ДіПі таборів.
Окрім цього, є цікавий словничок термінів –
Скановану копію книжечки можна переглянути нижче.
Wiki-довідка:
Табори переміщених осіб або Табори Ді-Пі — скупчення переміщених осіб на території Західної Німеччини й Австрії, окупованих з 1945 американськими, британськими й французькими військами. У таких таборах у реквізованих військових казармах, воєнних робітничих оселях, школах тощо, станом на 1947 перебувало 1,6 млн біженців (у основному зі Східної і Південно-Східної Європи) — в тому числі близько 200 000 українців.
Українські біженці 1946 р. перебували у 125 таборах, 1949— у 110 таборах Ді-Пі (близько 80 з них були заселені виключно або переважно українцями). Найбільші українські табори (від 2000 до 5000 осіб) містилися в американській зоні у Мюнхені (Карлсфельд, Варнер-Касерне), Аугсбурзі (Соме Касерне), Міттенвальді (Єґер Касерне), Реґенсбурзі (Ґанґгофер-Зідлюнґ), Ашаффенбурзі, Берхтесгадені («Орлик»), Байройті (Леопольд Касерне); у британській зоні в Ганновері та Гайденав; у французькій зоні в Штуттґарті; в Австрії — у Зальцбурзі.
В українських таборах Ді-Пі впродовж кількох років їхнього існування жваво розвинулося суспільно-громадське, політичне, культурно-освітнє, релігійне, господарське, літературно-мистецьке життя та видавнича діяльність. Про це свідчать числа на 1948, коли в таких таборах працювало 102 народні школи, 35 гімназій, 12 інших середніх шкіл, 43 фахові школи, виходило 232 періодичні видання і появилося 818 книжкових видань.
Детальніше – тут
