Навколо всі тільки й говорять, що про смаки дитинства. Цим свідомо користуються маркетологи, апелюючи до “старих добрих смаків”. Часом ця ностальгія за знайомим смаком може набувати дуже дивних, часом огидних форм – про це ми вже трошки згадували ось в цьому дописі, і ще повернемося до цієї теми не раз. Сьогодні ж я хочу розповісти про один із своїх дитячих маркерів смаку – сливовий пляцок, вірніше про те, як я “знайшла” його в Ню Йорку.
У мене досить добра пам’ять на смаки, проте з дитинства я не надто люблю солодке. Є лише кілька солодких cornerstones про які я з впевненістю можу сказати що вони смакують правильно, тобто так, як у дитинстві. Один з таких – сливовий пляцок. Лише недавно із подивом я довідалася, що цей мій знайомий з дитинства пляцок як дві краплі води подібний на знаменитий New York Times Plum Torte.
За цим славним NYT сливовим пляцком є цікава історія. У вересні 1983 року пані Маріана Бурос, постійна авторка колонки рецептів в New York Times, вперше написала про сливовий пляцок , ніхто не думав, що саме він стане найпопулярнішим і найжаданішим рецептом в історії газети.
Це був регулярний допис, розташований в нижньому лівому куті сторінки із коротким анонсом початку сезону італійських сливок.
Вісім компонентів, п’ять простих кроків – нічого особливого, тут друкували значно цікавіші рецепти. Але після публікації в редакцію прийшло стільки вдячних відгуків, що наступного року його вирішили передрукувати ще раз. А потім наступного. І наступного. В 1989 році пані Бурос трішки зменшила кількість цукру, піддавшись загальній хвилі зменшення солодкого, і в примітці написала – “Виріжте цей рецепт і збережіть – це мабуть останній раз, коли ми його друкуємо. Справді!”
Проте, це не був останній раз. Бо читачі обурювалися, вимагали, складали пляцку оди і вірші. Рецепт обріс купою видозмін – міняли основний компонент – сливки на вишні і яблука, міняли тип борошна, навіть є “сливовий пляцок без слив” – тісто те саме, але начинений сумішшю цукатів, горішків і прянощів.
Одним словом, простий пляцок із сливками став справжнім символом кулінарної колонки New York Times та ознакою закінчення літа та початком осені – “Summer is leaving, fall is coming. That’s what your annual recipe is all about. Don’t be grumpy about it.”
Credits – New York Times
Цікаво, що оригінал перепису походить із самвидавної кулінарної книжечки пані Маріани Бурос та її подруги дитинства пані Лоїс Левін, котру вони видали в 1960 році. Там він називався “Елегантним але простим”. І так воно і є.
Тепер, коли рецепти все більше стають “цифровими”, легендарний NYT Plum Torte переживає нову хвилю слави. Пошук в Google показує більше ніж 90 000 результатів, кожен фудблогер вважає за свій святий фудблогерний обов’язок якщо не спекти свій омаж знаменитому пляцку, то принаймні відтворити оригінал. На щастя, рецепт елементарний.
Коли пані Аманда Гессер збирала пропозиції читачів щодо наповненя “The Essential New York Times Cookbook”, опублікованої в 2010 році, 247 людей запропонували включити сливовий пляцок. Пані Гессер назвала це “майже ідеальним рецептом”.
Але я відволіклася, вернімося до перепису моєї бабусі. Повторюсь, він майже ідентичний до NYT. Чим це може бути зумовлено? – ймовірно певною модою на смаки і фактури, а, можливо, і певною “міжконтинентальною” комунікацією. Звісно, було б нахабно стверджувати, що український пляцок перебрався за океан і потрапив до американської книжечки… так само – і навпаки.
Пошук подібного рецепту в українських кулінарних книжках початку ХХ століття не дає ідентичного перепису пляцка зі сливками, проте певні подібності є. Особливо подібним видається тісто з “Як добре і здорово варити” під редакцією Олени Кисілевської.
З книжки Осипи Заклинської 
З книжки під редакцією Олени Кісилевської 
З книжки Ольги Франко
Наразі я переглянула не всі книжки, що у мене є, тому – далі буде.
Рецепт оригінального Plum Torte ви можете знайти ось тут: https://cooking.nytimes.com/recipes/3783-original-plum-torte
Мій перепис – ось тут:
Джерела інфо:
https://www.nytimes.com/1983/09/21/garden/food-notes-the-food-at-59th-and-lex.html
