Від середини 70-х років в Українському Музеї в Нью Йорку кілька разів на рік проводять майстерки із традиційного українського печива. Навесні – великоднього та весільного, а взимку, напередодні Різдвяних Свят – Різдвяного. Проте, почалася ця ідея з майстеркласів де вчили виготовляти ялинкові прикраси.
Коли в 1976 році музей відкрився, то союзянки (членкині Союзу Українок Америки – авт.) дуже опікувалися ним і у всьому допомагали… І як прийшов різдвяний час, то першою річчю виникла ідея приготувати курси декорацій на ялинку. Я написала до своєї учительки з Реґенсбургу, бо я пам’ятала як ми в клясі то все робили – всілякі саморухи і інші декорації…. І вона прислала мені описи, ми пізніше навіть видали таку книжечку… Так я почала ті класи… ми навіть павуків робили з соломки, але ми не мали соломки, то брали straws до пиття..
Розповідає пані Люба Волинець, котра була задіяна в цих майстерках від початку
Майже відразу виникла ідея показувати дітям як виглядає український святвечірній стіл. Для цього союзянки спеціально готували усі традиційні різдвяні страви і накривали святковий стіл з дідухом, колачем, кутею, борщем і іншими стравами та необхідними атрибутами. Цей стіл викликав жвавий інтерес у дітей, що приходили на курси, та їхніх батьків. Вони часто зверталися із проханням: “А може б навчитися…”. Особливо всіх цікавило печиво… Це спонукало працівників Музею задуматися та організувати цілий господарський курс, щоб навчити усіх бажаючих традиційному різдвяному печиву.
Приготувати програму перших курсів попросили пані Стасюк, яка славилася своїми куховарськими вміннями. Пані Люба Волинець допомагала їх від найперших майстерок – привозила, допомагала готувати та показувати… Пізніше, коли за 6-7 років пані Стасюк відійшла від справ, курси не переставали діяти – до пані Люби долучилася пані Христина Певна та пані Ляриса Зєлик.
…і ми з Христиною Певною перебрали ті курси і їх продовжували – і тоді вже всі працівники музею мусіли допомагати. Вчили ми на підставі переписів пані Стасюк, Христина додала ще дуже вдалі переписи своєї мами… і ми то так провадили..
пані Люба Волинець
Страви, приготування яких показували на курсах, приживалися в родинах людей. Однією з таких страв став різдвяний книш, який прийшов в програму курсів рідзвяного печива з родинних переписів пані Люби, і вже багато років поширюється в родинах курсантів.
То, властиво, моєї мами родина робила книші, і вдома ми все їх мали. А тоді мами знайомі почали приходити, і дуже то всім сподобалося, тому мама роздавала всім переписи. Потім передали перепис родині в Клівілянд, і цілий Клівлянд почав ті книші пекти …
пані Люба Волинець
Перепис книша можна знайти в збірнику переписів, котрий видають учасникам курсів.
Від початку курси користуються шаленою популярністю – на один могло записатися навіть 30 осіб. Не завжди це були українці – часто приходили американці, котрі хотіли дізнатися чогось нового
Приємно дивитися як неукраїнець сприймає.. вони з таким захватом, з таким зацікавленням. Не шо українці менше, але українці знають менше-більше, в них нема такого такого.. захоплення. А американці – вони для себе відкривають цілий світ!
пані Люба Волинець
Кожна майстерка починається з історично-етнографічного вступу – пані Люба розповідає про суть українського Різдва, обряди та традиції. Для неукраїнців це додаткове занурення в тему. Усім учасникам розрають спеціальні “летючки” із описом традицій українських різдвяних святкувань.
Фотографії з курсу, що відбувався 3 грудня 2022 року можна оглянути в галереї.
