А ви знаєте, що гуцульське містечко Косів 100 років тому було одним із центрів вегетаріанства у Центральній та Східній Європі? У мене за спиною – одна зі старих будівель санаторію, де з 1891 року доктор Аполінарій Тарнавський та його родина приймали гостей з двох імперій.
Вегетаріанські страви, пробіжки горами, сонячні ванни, обливання холодною водою – так лікував багатіїв зі Львова, Варшави, Праги, Відня доктор Тарнавський. Народжений біля Яворова (того, що на Львівщині), Аполінарій закінчив Ягеллонський університет у Кракові і якийсь час працював у лікарні у Львові. Та зрештою його погляди на здоров’я суттєво розійшлися з практикою офіційної медицини.
У тодішній пресі найчастіше обговорювали практику Тарнавського ганяти своїх пацієнтів горами голяка. Мене ж більше захоплює історія ресторану, який діяв при санаторії. У його сезонних меню було загалом майже двісті страв, і при цьому більшість із них – це були саме місцеві страви. У той час як у Західній Європі та Америці набувало популярності ведичне вегетаріанство на основі азійських страв, Тарнавські готували українські та польські страви, зрідка перемежовуючи їх чимось італійським або французьким. Або й створювали страви самі, як от аналог віденського шніцеля на основі подрібненої ячмінної каші і грибів. Було це оволактовегетаріанство, тобто з використанням молочних продуктів та яєць.
У 1901 році на основі рецептів ресторану дружина засновника Ромуальда Тарнавська видала у Львові книгу рецептів та порад “Вегетаріанська кухня із Косова”. Книгу перевидавали понад двадцять разів лише польською мовою у Львові, а були ж також англомовні видання у Лондоні. До речі, якщо ви зазирнете в електронну бібліотеку вегетаріанської спільноти Польщі, то побачите, що вся вегетаріанська література польською мовою з 1901 і аж по 1957 рік – принаймні зі збережених там – видавалася винятково у Львові.
Що ж до книги Ромуальди Тарнавської, у 2013 ми переклали її з польської і планували видати разом із Клуб Галицької Кухні/Klub Kuchni Galicyjskiej/Galician Cuisine Club. Війна змінила плани у всіх, фінансування ілюстрацій і друку не стало. сам підхід. Тож наразі я просто представляю файл перекладу –
Дуже круто нарешті побувати в місці, про яке раніше купу разів згадував у статтях та дописах. Шкода тільки, що від старого санаторію залишилося так мало, та й цей останній корпус теж потроху загниває…
