Книжечка присвячена століттю з початку еміґрації українців до Канади. На першій сторінці її привертає увагу читача фото чоловіка у кожусі, ім’я та присвята: Ivan Pillipiw – A Man in Sheepskin With a Vision.
І справді, в Івана Пилипіва було бачення.
На початку вересня 1891 року двоє чоловіків з Небилова Рожнітівського повіту – Іван Пилипів і Василь Єлиняк – прибули пароплавом до Канади. Вони були ті перші, хто приїхали сюди із Старого Краю в пошуках землі і кращого життя. Напевно відомо, що для Івана Пилипіва це було виваженим рішенням. Він докладно розповів про це у споминах, котрі записав Іван Боберський.
Ми з Небилова перші поїхали до Канади. Це село коло Калуша. Я ходив до школи і навчився читати і писати. Учитель вже в школі говорив про Америку і Канаду, а потім чули ми від німців, що мали там своїх кревних. З нашого села працювали люди при сплавах на Лимниці, а тамки говорили про Канаду, бо то був такий час, що люди говорили про цей край.
Іван Пилипів, 1932 рік.
[…]
Набрав я великої охоти. Зараз поїду. Буду мати тамки хліб, вмію писати і читати і трохи по німецьки. Там в Канаді не всі такі вчені. В нашім селі мало хто з моїх ровесників умів читати. Але жінка не хотіла їхати. Боялася моря і чужої сторони. Каже до мене щодня: “Не поїду, не поїду, не поїду”.
Цитовано за: Боберський Іван. Як перших двох українців заїхало до Канади, р. 1891, Народний Ілюстрований Калєндар Канадійського Фармера На Рік Звичайний 1937. Вінніпег: Канадійський Фармер, 1937.
Пропонуємо вашій увазі скан книжечки Peoneer Cookbook, виданої 1967 року в Бруно, Саскачеван, Канада. В передньому слові автори пишуть:
Деякі з наших пісень можуть піти в забуття, вишиванки хрестиком можуть стати незнайомими для молодих поколінь, але люди завжди їстимуть і які страви краще смакуватимуть за ті, які готувала мати?
Цікавою особливістю книжки є історичні врізки з даними про родини піонерів, котрі оселилися в Бруно, їхніх дітей та родинні зв’язки:
Також, зверніть увагу на виправлення олівцем – пані Чапленко перекладала та виправляла певні слова згідно із своїми поглядами на українську кулінарну термінологію.
Ось спогади Івана Пилипіва, записані Іваном Боберським у 1937 році, 2 роки перед смертю Івана:
Wiki довідка:
Наприкінці XIX століття уряд Канади практично безкоштовно роздавав іммігрантам земельні наділи «гомстеди» (для заселення канадських степів. Головною умовою було розпочати господарювання на землі впродовж трьох років. Власне в той час за стрияння тодішнього канадійського міністра внутрішніх справ Сіфтона (1897—1903) на землях Галичини, Закарпаття та Буковини розгорнули активну агітацію за переселення до Канади. Уряд Канади таким чином планував вирішити проблему освоєння земель. Українські іммігранти до Канади переважно були землеробами, вони відгукнулися на канадську пропаґанду і селилися громадами в цілинному поясі степових провінцій Альберти, Саскачевану й Манітоби.
Для українського піонера було важливо, що в Канаді була приватна власність на землю в той час, коли в Австро-Угорщині доводилося платити навіть за збирання деревини на власній ділянці, зокрема на будівництво будинків та їхнє опалення.
Українці воліли селитися поблизу Едмонтону та Вінніпегу через подібність рельєфу та клімату до Галичини та Буковини. Українці селилися доволі компактно, створюючи комфортне культурне середовище, яке сприяло родинним звязкам, збереженню побутових та релігійних традицій.
