Зеновія Терлецька – авторка книжки “Українські страви” народилась і виростала на Покутті в патріотичній вчительській родині Чайковських. Навчалася в ліцеї сестер Василіянок у Станиславові. Одружилася з отцем Миколою Терлецьким. Спочатку подружжя мешкало в Коломиї, а згодом у Підгайчиках, Винограді і Кобаках. Їмосць Зеновія була активною у громадській роботі, в 30-х роках очолювала відділ Союзу Українок в Кутах. В цей час познайомилася з Оленою Кисілевською, яка мала на неї великий вплив.
З родинного дому авторка успадкувала добрі знання з ведення дому та особливу любов до куховарення, які вдосконалила у власному домі. У 1939 році пані Зеновія повдовіла, а після того перебралася до Станіславова і почала замислюватися як підвищити свої фахові навички та використати свої вміння:
Коли проминула большевицька окупація, хотілось мені приложити своїх сил до якогось звання. Я все мала хист до печива і мені піддали гадку відкрити цукорню. Була тоді для цього нагода, бо після застою все відбудовувалось. Та хоча я знала цукорництво, проте мені бракувало диплому. Тоді я з запалом узялась за вивчення всього, що потрібне і вкоротці здала челядничий іспит. Перебрала гарну цукорню й стала її провадити. Вкоротці мене допустили до майстерського іспиту, з якого я вив’язалась із добрим вислідом.
Зеновія Терлецька “Багатий шлях”. Часопис СУА “Наше Життя”, квітень 1961 року
В цукерні пані Терлецької працювало восьмеро осіб, завжди був великий рух і підприємство добре почувалося, не зважаючи на війну.
Фрагменти з Часопису НАШЕ ЖИТТЯ
портрет пані Терлецької (1961 рік, квітень) та оголошення про передродаж книжки (1970, вересень)
Під час перебування в ДіПі таборі в Німеччині пані Терлецька закінчила курси медсестер, а також вела активну соціальну роботу, провадила господарську школу, навчала молодь кулінарії і домашнього господарства. Знов стрінулась у громадській праці з Оленою Кисілевською і в Травнштайні, а потім у Діллінґені працювала в управі ОУЖ. До Канади виїхала в 1948 році і в Монтреалі вступила до Ліги Українських Католицьких Жінок. Потім, коли в 1951 р. переїхала до Филаделфії, стала членкою 46 Відділу СУА і Марійської Дружини.
Від 1961 року подавала свої переписи до часопису Союзу Українок “Наше Життя”. В своїх автобіографічній статті пані Терлецька писала:
І хоч уже немає сил для громадської праці, як давніше, проте хотіла б я поділитись своїм фаховим знанням із членством СУА. А й читачки Нашого Життя напевне з того скористають. Буду рада почути, як придались мої приписи й поради.
Зеновія Терлецька
Першим переписом, що його подала пані Терлецька до журналу був “Торт Наполеон” (подається за ориґінальним текстом) –
Потрібно:
4 варені жовтка
2 горнятка борошна (муки)
12 унцій масла (1 1/2 горнятка)
2 ложки квасної сметани
трошки цитринової шкірки
сок із пів цитрини
дрібка соли
На начинку:
6 помаранч
2 горнятка цукру
сок із 2 цитрин
Все те вимішати, замісити на тісто. (Масло повинно мати хатню температуру). Поділити на п’ять частин, із яких вийдуть коржі. Покласти на 2 год. в зимне місце. Розтачати і накладати на спід тортівниці, обтискаючи добре береги. Пекти кожен корж на 300 ст. (піч повинна бути вигріта) від 12— 15 хвилин. Перевернути на восковий папір і пекти слідуючий. Коли вже готові всі коржі, відложити на слідуючий день. Тоді переложити масами, а саме: помаранчевою, горіховою, чеколядовою, овочевою. Чеколядової треба зробити більше, щоб обвести торт із боків.
Начинка: Помаранчі обібрати. Шкірку з двох помаранч заварити (5 хвилин) і відляти воду. Так повторяти 8 разів, аж шкірка буде зовсім м’яка й без гіркости. Тоді посікти обібрані помаранчі (овоч), вимішати з січеною вареною шкіркою і цукром і смажити на легкому вогні около годину, мішаючи постійно. При кінці додати сок із двох цитрин, ще раз засмажити з соком. Вже готове. Ця кількість начинки вистачає на три торти.
Книжка “Українські страви. Приписи з Галицької України” видавав “Союз Українок Америки. Перший друк був 1971 року, другий наклад – 1981 року, а друге видання – 1990.
Передмову до видання написала Голова СУА пані Лідія Бурачинська. Словничок та лінгвістичні зауваження додавала пані Наталія Чапленко. Довгий час після видання книжки у 1970 році кулінарна рубрика Нашого Життя мала назву “З нашої куховарської книжки”.
Нижче подаємо скановану копію книжки Зеновії Терлецької “Українські страви” 1990 року. Книгу передала до нашої книгозбірні приятелька проєкту з Філадельфії пані Ксеня Панчак-Захарчук, за що ми їй безмежно вдячні.
