Великодній кошик: трошки про семантику свяченого

16 Квітня, 2020

Категорії: Roots: репортажі, дослідження, розмови, спогади |

Позначки: Великдень |




В Україні Великдень зберіг багатий язичницький спадок, котрий так щільно переплівся з християнським, що часом їх навіть не відділиш одне від іншого. Гляньмо на Великодній кошик – він буквально «напханий» символізмом. Усі його компоненти мають давні корені і логічне трактування. Проте часом можна зустріти дуже цікаві – наприклад, «ковбаса як символ Божої благодаті».

Ми вже писали про символіку страв на Песах, зараз спробуємо розібратися із символізмом Великоднього кошика, тим більше що частково вони перетинаються.

Безконечник – дуже давний традиційний взір, з Полтави. Авторка – Софійка Зєлик.

Великодній хліб: Паска і Бабка

Дохристиянське походження паски можна прослідкувати через різноманітні ритуали і навіть забобони, пов’язані з хлібом. Ось, приміром, архаїчний звичай випікання трьох різних пасок: Жовта паска – для сонця і неба, щоби вони дали здоров’я і довге життя для усіх в родині; Біла паска – для померлих і «для вітру», щоб не принесли нещастя і смерть; Чорна паска – для живих людей і для землі. Символіка декорування паски зазвичай пов’язана з весною, пробудженням природи, воскресінням і відродженням. Жайворонки, як вісники весни, безкінечники, ружі, сонце, як символ життя.

Бабки та Паска з солярними символами, заквітчані барвінком.
Роботи Ню Йоркської знавчині ритуального печива, пані Ляриси Зєлик

Навіть буденний хліб в нашій традиції є священним. Кинути його на землю, чи не підняти – великий гріх. А що вже говорити про Великодній хліб – окрушини паски чи бабки, що залишаються на столі, потрібно кинути у вогонь — «щоб миші не поїли». Є повір’я, що як миша з’їсть «свяче­ного», то обернеться в кажана і буде літати над головою того, хто впустив «свячене» (О. Воропай).

Хліб в Великодній традиції – це символ воскресіння Христа, а також Христа євхаристійного – втіленого в хлібі, що символізує життя вічне.

Він (Великодній хліб) завжди готується з “квасного” тіста та гарно виростає, що символізує саме воскресіння Христа; яйця в тісті символізують відродження; золоті родзинки розшифровуються як побажання достатку; тісто часто заплітають навхрест та у коси з трьох частин тіста, що символізує Христа та Святу Трійцю; заплетені вінками круглі хлібини символізують терновий вінок, а пофарбовані на червоно яйця, котрі вплітають в тісто, – кров Христа.

Пітер Райнгарт, американський пекар, лектор, дослідник, переможець James Beard Foundation’s National Bread Competition

Загалом про обрядовий хліб весняного циклу можна прочитати
на проєкті ЇжаКультура у статті докторки історичних наук Валентини Борисенко.


Яйця (писанки, крашанки)

Яйце – традиційний символ початку світу, зародження життя.

В юдаїзмі це частина седеру: Бейца – яйце, зварене натвердо, що символізує святкову жертву в ім’я життя.

У часі Великодня отримує додаткові символічні навантаження. Як курчатко вилуплюється з яйця, яке здавалося неживим преметом, так Христос виходить з гробу «смертю смерть подолав».

Яйце, розмальоване символами – прадавня жертва та прохання про земні добра – здоров’я, врожай, приплід худоби, оберіг. На писанках християнство додало свої символи, або потрактувало старі по своєму. Яйце для писанки має бути сирим, щоб зберігалося життя.

Шкарлупа освячених крашанок повинна була бути правильно утилізована – спалена чи закопана на городі, шкарлупу ж з першої крашанки пускали за водою, в ріку чи в море: «вона попливе до рахманів і скаже їм, коли Великдень» (Олекса Воропай за Маркевич за Чубинським).

Розділення свяченого яйця між членами родини – символ єдності сім’ї і побажання усім здоров’я від нині за рік.

Це взір з Полісся – поганська богиня Берегиня. Уважала на родину, руки все тримає в гору, бо просить за дощ. Чорно/білі/червоні писанки – традиційні взори з різних областей України

Софійка Зєлик, писанкарка, етнографка

Віктор Андрієвський у “Звичаї й обряди українського народу” розповідає про споживання свяченого яйця при розговинах: “…із нього, як із джерела життя і щастя, бере собі силу людина від вічного
джерела життя, ясного Даждь-бога.”

М’ясо

Ягнята у великодній (загалом, весняний) час це ознака приплоду, в середньовіччі було добрим знаком зустріти ягня – на щастя. Є гарна байка про те, що диявол може набувати форми будь яких тварин, окрім ягняти, саме через його «чисту» та «благословенну» символіку.

Бог наказав євреям заколоти «ягня без вади», кров’ю ягняти помастити одвірки будинків своїх, а м’ясо ягняти засмажити. В 14 ніч місяця Нісана караючий Ангел Господній «пройшов повз» (פֶּסַח) будинки євреїв, і були врятовані їхні первістки. То ж лише після сповнення 10 кари фараон дозволив євреям покинути Єгипет (Вихід 12: 31-33). Під час седеру символ жертовного ягняти це Зроа – печений шматок м’яса з кісточкою, який має бути підсмалений.

 М’ясо у великодньому кошику – аналог старозавітних жертовних тварин.

Також м’ясо може бути нагадуванням історії про відгодоване теля, приготоване батьком для свого блудного сина: «Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!» (Лук. 15:11-32). За аналогією Господь дарує свого Сина людству, і вже новозавітне «Ягня без вади» – це Ісус, кров якого рятує людство – «Оце Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу!» (Ів. 1:29). Агнцем також називають євхаристійний хліб, яким причащаються вірні.

Франсіско де Сурбаран, «Агнець Божий», 1635—40, Музей Прадо, Мадрид

Свинина (шинка)

Свиня для багатьох народів була традиційним символом достатку та процвітання. Багато слідів цієї символіки збереглися до сьогодні в найнесподіваніших проявах – наприклад в німецьких приказках «свиня» є синонімом «удачі» – Schwein haben. В Мадярщині найвища карта в колоді (ас, туз) називається «свинею» (disznó). Зрештою, скарбнички у формі свиней мали б притягувати багатсво та символізувати процвітання.

В контексті великоднього кошика свинину (шинку, наприклад) часом трактують, як символ переходу від Старого Завіту до Нового, адже за Старого завіту свинина була забороненою для споживання.

В Україні ще до середині ХХ ст було популярне печене порося з хроном як один з елементів свяченого на Великдень. Корені цієї традицій, як припускає Олекса Воропай, сягають ґотських жертвоприношень у вигляді кабанів, яких з часом замінили на печених кабанців з тіста, а на наші землі ця традиція прийшла і втілилася у печених поросятах.

Зустрічається також кумедний символізм – наприклад вже згадувана вище ковбаса – окрім символу божої благодаті трактується також як ланцюги смерті, що їх розірвав Ісус в тракті воскресіння.

Масло, сир

Маслу часто надають форму ягняти, що ще раз нагадує про образ Христа, як Агнця Божого.

Сир в кошику може бути у різному втіленні – сирної паски, сирної плесканки, тощо. Дуже гарним прикладом також є гуцульські сирні коники – з одного боку це гостинець, котрий приносили з полонин вівчарі дітям в долину, а з другого – страва та компонент великоднього кошика, котрий ніс смислове навантаження – щоб баранчики родили, тощо тощо.

Також, мені дуже подобається теорія про те, що масло та сир – харчі, отримані у результаті певного перетворення (молоко в сир, молоко в масло) і що це є символ щоденної праці заради спасіння душі, а також символ Божих дарів за це.

Хрін і сіль

Олекса Воропай подає таку легенду, родом із Слобощанщини: «Хрін колись був дуже отруйний, і (євреї) задумали отруїти ним Ісуса Христа. Натерли хріну, дали Спасителеві, а він з’їв і не отруївся. А потім поблаго­словив хрін і звелів християнам його їсти. І тепер люди їдять хрін […] щоб на весь піст закріпитися. А на Великдень їдять хрін з м’ясом — «щоб міцнішим бути».

Цей символ теж перегукується із символами Песаху, адже на Седер хрін є у двох символічних стравах: Марор – гіркі трави, серед них і хрін) що символізують гірке життя юдеїв в Єгипті, та Хазерет – розтертий або дрібно нарізаний хрін. Також, на стіл ставлять піали із соленою водою, як символ  сліз, пролитих у неволі.

Хрін, сіль. Фото – Маріанна Душар

На великодньому столі хрін може бути у вигляді грубо наструганого на яйце, яким будуть ділитися перед трапезою, а також соуси – з буряком (цвіклі) чи яйцями («білий хрін»)

У християнських трактуваннях хрін уособлює гіркоту гріха. Сіль – це відображення Христових слів: “Ви – сіль землі”.

«Побутова маґія»

Більшість етнографів згадують у своїх працях саме той традиційний “набір”, що й ми щороку кладемо до Великоднього кошика. Звичайно, є певні реґіональні чи локальні відмінності, свої тлумачення обов’язкового та забороненого, як і трактування символізму.

За українським звичаєм святять такі наїдки й напитки: паски, крашанки (на Полтавщині слово «яйця» взагалі не вживається – тільки «крашанка»), молоко, сир, ковбаса, конечно хоч малий. кусник сала (солонини), часто смажене порося (хто має), сіль, горілку й ніж. Теж цікаво зазначити, що нарід освячує ніж до різання святої страви, а може й як знаряддя своєї праці.

Віктор Андрієвський – Звичаї й обряди українського народу

Окрім того, до Великоднього кошика в різних реґіонах клали інші предмети, котрі наділяли символізмом та цілющими властивостями. Олекса Воропай згадує такі:

Коли йдуть або їдуть святити паску, то разом з паскою для свя­чення беруть сало, яйця, порося з хріном у роті, мак, ладан, галун, сіль, пшоно, мідний хрестик і голку.

Свячений хрін вважався засобом від нудоти та паразитів, якщо подивитися через вушко свяченої голки на схід сонця то можна вилікуватися від «курячої сліпоти», хрестиком лікуються від «кольок», ладаном підкурюють хворого на бе­шиху, галун п’ють з свяченою водою від болі в шлунку, а пшоно і сіль були основою ритуалу від пропасниці.


Про традицій випікання пасок та святкування Великодня в общині львівських ромів
читайте в нашому матеріалі.


Також у Олекси Воропая знаходимо звичай використання освяченої солі – нею посипають навколо господарки — «щоб нечисту силу відігнати». Обов’язковим ритуалом Великоднього ранку є також привітатися із «німиною» – худобою, покласти їй на хребет «дорідник» – клунок із свяченим чи кошик.

Традиційно кошик декорують вічнозеленими гілочками – барвінком, міртом чи букшпаном , котрі символізують – це очевидно – вічне життя. Також частим символічним компонентом великоднього кошика є червона стяжка (стрічка) – від злих духів та «щоб ніхто не наврочив».

Усі фото – Софійка Зєлик, писанкарка, етнографка, Фулбратівська дослідниця.
Текст – Маріанна Душар, дослідниця гастрономічної спадщини, Фулбратівська дослідниця.

You Might Also Like