Чи чули ви коли-небудь слово “пермакультура”?
Пермакультура (від англ. “permanent agriculture” – стале сільське господарство) – це підхід до проектування сталих систем і система ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами, з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.
Сам метод був розроблений в сімдесятих роках минулого сторіччя австралійцями Біллом Моллісоном та Девідом Холмгейном. До такої структуризації, узагальнення знань з різних галузей (екології, ґрунтознавства, ботаніки і багатьох інших наук про організми та їх взаємозв’язки з середовищем) в окремий підхід призвело стрімке зростання виснаження земель і водних ресурсів методами сучасної агрокультури, зменшення енергетичних запасів країн і військові конфлікти, які мали величезну соціальну реакцію. Білл Моллісон та Девід Холмгейн почали видавати книги та проводити навчання. Саме з Австралії пермакультура свій рух всім світом. В Європі цей метод був використаний системно австрійським фермером Зеппом Хольцером.
Пермакультура не є абсолютно новим явищем. Це поєднання різних вдалих практик і технологій, зведення їх докупи для максимального результату. Це філософія цілісного погляду на речі, коли є розуміння, що будь який природний елемент впливає на систему в цілому. Звичні для традиційного землеробства терміни “бур’ян”, “шкідник”, “захворювання” в пермакультурі розглядаються з іншої точки зору, з розумінням того, що й вони виконують свою роль, навіть, якщо сьогодні ми можемо її не бачити. Пермакультура включає в себе всі принципи природного землеробства, але при цьому є більш широким поняттям. Це не просто набір окремих методів вирощування, а скоріше образ мислення.
Філософія пермакультури базується на, трьох етичних принципах: турбота про землю, турбота про людину та справедливий розподіл.
- Турбота про Землю – це дбайливе ставлення до грунту, лісу, води, до всіх живих істот.
- Турбота про людину – це піклування про себе, про сім’ю, про спільноту, задоволення власних потреб та повага до потреб інших.
- Справедливий розподіл – це обмеження споживання та помірний спосіб життя для того, щоб інші люди на планеті могли жити так само, та також це перерозподіл надлишків.
Цими принципами керуються багато інших сучасних рухів і напрямків різного масштабу – біорегіони, перехідні міста, локальна економіка, рух екопоселень, “slow food”, ”slow life”, “zero waste”. Ці принципи мають бути в основі всього, що ми робимо, на всіх рівнях і незалежно від нашого місцезнаходження чи статусу.
Пермакультура в Україні – порівняно молоде явище. Перша генерація вітчизняних вчителів пермакультури з’явилася після першого проведеного сертифікаційного курсу пермакультурного дизайну 2011 року.
Сертифіковані викладачі та дизайнери можуть не лише проконсультувати в загальних питаннях чи розробити пермакультурний проект ділянки, але і вирішити цілком конкретні завдання в галузі будівництва з природніх матеріалів, санітарії, водних ресурсів, поводження з біовідходами, полікультур і багато інших.
З кожним роком в Україні збільшується кількість прихильників пермакультури, які застосовують етичні та дизайнерські принципи на своїх городах, фермах, будинках та прибудинкових територіях. Господарства, які хочуть не лише забезпечувати себе їжею, але й навчати інших та демонструвати переваги існування у гармонії з природою, формують Мережу центрів пермакультури. Більшість центрів Мережі – початківці, вони розвиваються 2-3 роки, але вже можуть ділитися напрацюваннями і досвідом. Серед засновників є люди, які переїхали з міста і змінили спосіб життя, та і ті, хто займається сільським господарством у третьому поколінні. Пермакультура може успішно існувати у міста, наприклад, у громадських садах і городах, міських лісосадах.
Пермакультурний дизайн починається зі спостереження за ділянкою протягом року, аби побачити особливості ландшафту під час зливи, у спеку, під час заморозків, визначити напрямки вітру та рух сонця протягом всіх сезонів. Це процес, захопливий і повільний, але результат дозволить мінімізувати сили на догляд за ділянкою і негативний вплив людської діяльності на довкілля. Це постійний пошук балансу екосистеми, частиною якої є людина. Допомагають побачити і відчути цілісність системи 12 дизайнерських принципів:
- Спостереження та взаємодія. Приділяючи час спостереженню за природою ми розробляємо рішення для практичних ситуацій.
- Уловлювання та збереження енергії. Завдяки розробці систем, що збирають ресурси під час їх надлишку, останні можуть бути використані згодом за потреби.
- Отримання прибутку. Контроль за тим, чи вартий отриманий прибуток вкладеної в систему праці.
- Застосування саморегуляції та спостереження за реакцією. Потрібно відмовитися від недоцільної діяльності за рахунок створення самостійно функціонуючих систем.
- Використовувати та цінувати відновні джерела матеріалів та енергії. Отримуй найбільшої користі від надлишку відновних ресурсів природи замість споживацької залежності від вичерпних ресурсів.
- Не продукувати відходів. Якщо цінувати та використовувати всі наявні ресурси, тоді ніщо не стає сміттям.
- Планування спершу загального, а потім подробиць. Змінюючи точку зору, ми можемо спостерігати моделі притаманні природі та суспільству. Це має формувати основу нашого дизайну, що заповнюється деталями в процесі розробки.
- Об’єднувати а не розділяти. Завдяки відповідному розташуванню правильних елементів, між ними встановлюються взаємозв’язки, завдяки чому вони починають працювати разом підтримуючи один одного.
- Використання малих та повільних рішень. За малими та повільними системами легше дбати аніж за великими, краще використовуючи при цьому місцеві ресурси та розробляючи сталі рішення.
- Використовувати та цінувати різноманітність. Різноманітність збільшує стійкість системи до численних загроз, беручи найкраще з унікальної природи кожної речі та специфічного оточуючого середовища.
- Використання граней та цінування границь. Проміжок між об’єктами є місцем, де відбуваються найцікавіші події. Часто це найбільш цінний, різноманітний та продуктивний елемент системи.
- Творче використання та відповідь на зміни. Ми можемо мати позитивний вплив від незворотних змін, уважно спостерігаючи та втручаючись у вірний час.
Сприяє розвитку пермакультури громадська спілка “Пермакультура в Україні”. Спілка організовує сертифікаційні курси пермакультурного дизайну, вступні курси в регіонах, тематичні семінари в пермакультурних центрах, запрошує іноземних лекторів, проводить щорічну зустріч прихильників пермакультури та міжнародні наукові конференції. З 1 вересня, спільно з громадською організацією “Мережа екопоселень України” викладачі пермакультури запрошують на відкритий навчальний курс “Вирощуємо майбутнє”!
Ірина Казакова
Координаторка Мережі центрів пермакультури
Слідкувати за навчальним курсом “Вирощуємо майбутнє” можна на Ютуб: https://cutt.ly/nfRWzZ
Вже є доступні кілька лекцій
Лекція 1. Придбав ділянку. Що далі? https://youtu.be/z9mZ98944kA
Лекція 2. Види грядок. Яку обрати? https://youtu.be/QHYadGqG0Pk
Лекція 3. Харчовий кошик. Як виростити борщовий набір і ще трішечки більше? https://youtu.be/g213Q9UL1R8
Лекція 4. Померзло, поїли, не виросло. Все пропало?https://youtu.be/ET9xQLNP8Sg
Лекція 5. Паростки та мікрогрін: https://youtu.be/v98TBh2Ng5Y
Лекція 6. Город у місті: https://youtu.be/nHfhebs7EeA
